Бібліографічний список

1. Алиев Ш. Г. осваивающая практика: Становление. Категории. Реальность.-Харьков.:Основа, 1998. –252 с.

2. Вайданич В.Г. некоторые вопросы неизвестного. - Ужгород, 1994. – 19 с.

3. Гусаченко В.В. Жизнь и смерть субъекта:Очерки философской теории субъективности. - К., 1995.- 158 с.

4. Ильин В.Н. Основная проблема теории познания // Вопросы философии. 2009, № 7. С. 123 – 134.

5. Квіт С.Основи герменевтики: Текст лекцій /Київ. ун-т ім. Т.Шевченка.- К., 1999. –124 с.

6. Кислюк К.В. Філософія. Модульний курс. Навчальний посібник. Харків, 2009. – 244 с.

7. Лебедев С.А. Уровни научного познания // Вопросы философии. 2010, № 1. С. 62 – 75.

8. Петрушенко В.Л. Філософія: курс лекцій. – Львів,2010. – 504с.

9. Філософія: / Г.А. Заїченко та ін. - К.: Вища шк., 1995. – 454 с.

10. Філософія: Навч. посібник / І.Ф.Надольний. - К.: Вікар, 1997. – 583 с.

11. Философия: Учеб. пособие / А.С.Глушак, Ю.С. Сафонов, А.А.Чемшита. - К.: Укр. центр духов. культуры, 1999. – 380 с.

12. Цофнас А.Ю. Теория систем и теория познания. - Одесса: Астро - Принт, 1999.-308 с.

ТЕМА 11. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

(2 години)

План

1. Філософія про сутність людини та основні її концепції.

2. Категорії “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.

3. Філософія “духа” та духовності людини.

4. Проблема смислу життя, смерті та безсмерття у філософії.

Контрольні запитання

1. Як змінювались погляди на людину в історії філософії?

2. Що таке "філософська антропологія"?

3. Як Ви розумієте антропогенез?

4. За своєю сутністю людина біологічна чи соціальна істота?

5. У чому полягає сутність і призначення людини?

Теми доповідей і рефератів

1. Категорія "людина" в сучасній філософії.

2. Сучасна людина та її діяльність.

3. Людина як суб'єкт культури.

4. Феномен відчуження і свобода особистості.

5. Людина і людство.

Методичні поради

Поняття людини означає людину взагалі, тобто включає сукупність усіх властивостей та атрибутів людини. Тому, будучи абстракцією, це поняття має два реальних втілення, про які ми повинні пам’ятати – окрема людина і людство в цілому.

Приступаючи до викладення першого питання, треба відмітити, що людина вирізняється зі світу тварин завдяки активній виробничій діяльності та праці. Межею переходу від тварини до людини визначають початок виготовлення знарядь праці та пристосування навколишнього середовища до своїх потреб.

Також при розгляді даного питання доцільно було б розглянути деякі філософські концепції з приводу трактування категорії “людина”, розкрити погляди на цю проблему Платона, Арістотеля. Показати трактування категорії “людина” релігійними філософами: Ф. Аквінським, Т. де Шарденом, М. Бердяєвим. Цікавими є концепції екзистенціалістів Ж.-П. Сартра, М. Хайдегера. Доцільно проілюструвати погляди біхевіористського напряму (Дж. Ватсон, Ф. Скіннер). Можна виділити також соціобіологічні трактування людини Е. Вілсона та психоаналітичні З. Фрейда.

Переходячи до розгляду другого питання, вкажемо, що тут відбивається багаторівневий вимір категорії “людина”. Індивід – це найбільш абстрактна характеристика людини, що свідчить лише про відокремлення однієї особи від іншої. Тут виключаються конкретні соціологічні та психологічні характеристики людини, вона розглядається як одиничний представник людського роду. Терміном “індивідуальність” позначають унікальність та неповторність людської істоти. На відміну від терміну “індивід”, “індивідуальність” вказує в чому полягає відмінність однієї людини від іншої через її специфічні риси та властивості. Термін “особистість” характеризує людину в єдності індивідуальних властивостей та соціальних функцій. Це людина з власними соціально обґрунтованими якостями, що виражаються індивідуально в інтелектуальному, вольовому, емоційному аспектах. Головним у трактуванні особистості є те, що людина не народжується особистістю, а стає нею у процесі соціалізації.

Починаючи третє питання, зазначимо, що питання духовності, духу завжди було у центрі уваги філософів, мислителів і релігійних діячів.

Християнська філософія розуміє людину як трьохчленну істоту – духовну, душевну, тілесну. При цьому чільне місце віддається духу. Вочман Ні вказує, що Дух – це такий вимір людського буття, який максимально близький Богові. Історія філософії вказує на спроби встановлення ієрархії між духом і душею. Так

С.Л. Франк відмічав, що відмінність між цими явищами є, але її дуже важко вловити.

Людина виступає єдністю духовного, надприродного і душевно-тілесного, природного, земного. Людина є духовно-душевна-тілесна істота. Людська природність і людська розумність не зникає в її духовності.

Четверте питання зумовлене тим, що в житті кожної людини наступає момент, коли постає потреба пояснити своє існування. У вирішенні цієї проблеми філософія виходить з самоцінності людського життя, яка не постає випадковою і безсенсовою (як деколи може здатись), оскільки окремий індивід живе не сам по собі, а як частина соціуму.

Саме в цьому і є сенс життя окремої особистості, який вона реалізує через суспільство. В цьому ж полягає і сенс життя людства в цілому. Міра єдності особистого і суспільного неоднакова у різні історичні епохи. Мета і сенс життя особистості і суспільства можуть знаходитися в певних суперечностях в умовах відчуження людини і більше співпадати в процесі становлення гуманного суспільства.

Доцільним було б розглянути в цьому питанні також проблеми: скільки жити людині, як жити, чи моральним постає “право на смерть”?