Бібліографічний список

1. Кислюк К.В. Філософія. Модульний курс. Навчальний посібник. Харків, 2009. – 244 с.

2. Петрушенко В.Л. Філософія: курс лекцій. – Львів,2010. – 504с.

3. Одружив З.М. К вопросу возникновения человеческого разума //Вопросы философии. 2009, № 12. С. 68 – 79.

4. Радугин А.А. Философия: Учеб. пособие . - М.: Центр, 1999. – 269 с.

5. Смирнов Н., Деминский А. Активность Сознания. - Донецк, 1992. – 252 с.

6. Творче, практичне і критичне мислення: Всеукраїн. наук-практ. конф. (23-24 червня 1997р., Житомир).- Житомир, 1997.- 160 с.

7. Філософія: Навч. посібник / І.Ф.Надольний. - К.: Вікар, 1997. - 583с.

8. Філософія / Г.А. Заїченко та ін. - К.: Вища шк., 1995. - 454с.

9. Філософія: курс лекцій / В.Бичко. - К.: Либідь, 1994.

10. Финн В.К. К структурной когнитологии: феноменология сознания с точки зрения искусственного интеллекта //Вопросы философии. 2009, № 1. С. 88 – 103.

11. Эвристические функции мировоззренческого сознания /В.Г. Табачковский.- К.: Наук.думка,1989.- 257 с.

12. Язык и интеллект /сост. В.В.Петрова. - М.: Прогресс, 1996. – 416 с.

ТЕМА 9. ДІАЛЕКТИКА ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВИ

(2 години)

План

1. Історичні форми діалектики.

2. Діалектика як вчення про всезагальний зв'язок. Принципи діалектики.

3. Закони і категорії діалектики.

4. Альтернативи діалектики. Метафізика, софістика, еклектика, догматизм, релятивізм.

Контрольні запитання

1. Як розуміли діалектику в Стародавній Греції?

2. У чому полягає розбіжність між матеріалістичною та ідеалістичною діалектикою?

3. Як ви розумієте діалектику як теорію розвитку?

4. Розкрийте філософське розуміння закону.

5. Назвіть і охарактеризуйте основні закони діалектики.

6. Розкрийте сутність альтернативних діалектиці концепцій.

Теми доповідей і рефератів

1. Генеза поглядів на діалектику від Геракліта до Гегеля.

2. Принципи матеріалістичної діалектики.

3. Специфіка законів діалектики.

4. Категорії діалектики.

5. Метафізика як альтернатива теорії розвитку.

Методичні поради

Семінарське заняття слід розпочати із роз’яснення того, що діалектика є загальною теорією розвитку всього сутнього, яка відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях і принципах (Надольний І.Ф.).

Перше питання орієнтує студентів на те, що поняття діалектики в історії філософії використовувалось у різних значеннях. Античні діалектики вважали, що світ не є сталим, незмінним (Геракліт і Зенон). Вони доводили, що світ постійно знаходиться в русі, змінюється. При цьому вони не розуміли розвиток як виникнення нового. Діалектику розуміли, як мистецтво виявлення істини через зіткнення суперечливих думок, ведення диспутів (Сократ). Гегель вважав, що діалектика виступає своєрідним і абсолютно правильним методом пізнання.

Незважаючи на те, що у філософів різних епох була чисельна кількість тлумачення діалектики, треба відмітити, що діалектика як концептуальна теорія виникла у філософській культурі пізніше. Як струнка теоретична парадигма вона вперше була викладена Гегелем. При цьому вона носила об’єктивно-ідеалістичний характер.

Крім того, існує два види діалектики – об’єктивна, яка проявляється і діє в самих речах, і суб’єктивна, що існує в людському мисленні як відображення об’єктивної діалектики.

Розгляд другого питання слід розпочати з розкриття принципів діалектики: принцип розвитку, принцип об’єктивності, принцип детермінації, принцип взаємозв’язку, принцип тотожності об’єктивної і суб’єктивної діалектики.

Філософія вивчає універсальні зв’язки, що становлять предмет діалектики. Виділимо три типи зв’язків:

І – Універсальні зв’язки буття: а) одиничне, загальне, особливе; б) явище і сутність; в) діалектичні закономірності.

ІІ – Структурні зв’язки буття: а) частина і ціле, принцип цілісності; б) форма і зміст; в) система, структура, елемент. Принцип системності.

ІІІ – Зв’язки детермінації: а) причинні зв’язки; б) необхідність і випадковість;

в) можливість і дійсність.

У третьому питанні слід виділити основні закони діалектики, до яких належать: 1. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін визначає механізм розвитку. Якість – це внутрішня визначеність предметів і явищ. Завдяки своїй якості щось є чимось; коли воно втрачає цю якість, перестає бути ним (Гегель). Кількість – це зовнішня визначеність предмета, яка не пов’язана з якістю і виражена числом. Єдність кількості та якості виражається категорією міри.

Перехід кількісних змін відбувається завдяки стрибкам, які розрізняються за характером, змістом, формою їхнього прояву. 2. Закон єдності й боротьби протилежностей визначає внутрішнє джерело руху і розвитку в природі, суспільстві й пізнанні. Єдність протилежностей означає, що вони взаємозумовлюють одна одну і не існують окремо. Боротьба протилежностей означає, що вони й взаємно виключають одна одну і, взаємодіючи, вступають в боротьбу між собою, яка веде до вирішення суперечностей, що є переходом до нової якості. 3. Закон заперечення заперечення - також основний закон діалектики, який визначає тенденцію розвитку Діалектичне заперечення виступає як заперечення, зумовлене суперечливістю самого предмета, як внутрішня неминучість його якісного перетворення. Воно означає не знищення старої якості, а тільки її подолання, яке включає внутрішній зв’язок зі старим, збереження позитивного змісту його, становить умову подальшого розвитку і можливості нового заперечення. Універсальні зв’язки, принципи виступають як категорії діалектики.

Четверте питання доцільно розглянути, починаючи з альтернатив діалектики. Тому ми почнемо з метафізики – антиподу діалектики, як теорії розвитку. Поняття “метафізика” в історії філософії має низку визначень: це вчення про надчуттєве; це синонім філософії; це означення чогось абстрактного; метафізика – це концепція розвитку, метод пізнання. Нарешті, це альтернатива діалектиці, що тяжіє до побудови однозначної, статичної і умоспоглядальної картини світу. Метафізика переносить закономірності розвитку окремих сфер дійсності на весь світ в цілому і робить спробу дати завершену і незмінну світоглядну систему, що з боку діалектики неприйнятне.

Наближається до діалектики софістика, що ґрунтується на абсолютизації того чи іншого положення. Вона користується на умоспоглядальними доведеннями (так званими софізмами) і має суб’єктивістський характер.

До альтернатив діалектики відносять також догматизм, що виходить з незмінних, раз і назавжди даних формул, знань, які не можуть збагачуватись у процесі розвитку пізнання.

Зворотнім боком догматизму є релятивізм – теоретико-пізнавальна концепція, що виходить з однобічного з’ясування суті істини, перебільшення моменту її відносності, тобто інтерпретації результатів процесу пізнання.