Нагромадження осадків на різних глибинах морів і океанів

Осадки в морях і океанах нагромаджуються за певними закономірностями. Знаючи їх утворення і розподіл, можна встановити місця утворення і розміщення корисних копалин, відтворити палеогеографічні умови минулих епох.

Процес осадконагромадження в морях і океанах називається седиментацією. Там гірські породи утворюються в результаті нагромадження мінералів і гірських порід, що були принесені здалеку річками, вітром і айсбергами в результаті руйнування берегів, відкладання на дні продуктів підводної вулканічної діяльності, життєдіяльності тварин і водоростей.

За походженням виділяють декілька типів морських осадків:

1. Теригенні (від лат. terra – земля і “genos” – походження), що утворюються за рахунок руйнування гірських порід суші і виносу їх у відкрите море річками, вітрами і льодовиками.

2. Хемогенні (хімогенні), що утворюються із морської води хімічним шляхом і потім осідають на дно.

3. Органогенні або біогенні, що утворюються за рахунок нагромадження мінеральних скелетів відмерлих безхребетних тварин і водоростей.

4. Вулканогенні, що утворюються в результаті діяльності підводних вулканів.

5. Полігенні (від грец.  , поліс – численний) – це осадки змішаного походження.

В залежності від глибини океану виділяють 4 області осадконагромадження:

1. Прибережну або літоральну (від лат. litoralis – берегові, прибережні);

2. Мілководну або неритову(від грец. і, перітос – морський молюск) - в межах зони шельфу;

3. Глибоководну або батіальну (від грец. , батос – глибина) – в межах материкового схилу;

4. Найбільш глибоководну або абісальну (від грец.  – бездонний) – в межах ложа Світового океану.

В прибережній (літоральній) області відкладається піщаний або мулистий матеріал – коли береги складені нещільними породами. Біля берегів, що складені скельними породами, відкладається грубоуламковий матеріал. В цій зоні часто відбувається нагромадження черепашок молюсків і залишків рослинного світу (в заболочених місцях).

В мілководній (неритовій) області поширені теригенні, органогенні і хемогенні відклади. З теригенних представлені грубоуламкові, піщані, алевритові і глинисті осадки. Органогенні складаються із залишків коралових поліпів, водоростей, форамініфер, моховаток, голкошкірих, молюсків та ін. Хемогенні породи представлені оолітовими вапняками, або вапняковими мулами, залізо-марганцевими, фосфоритовими конкреціями.

В глибоководній (батіальній) області (від 200 до 3000 м і більше) переважають дрібнозернисті теригенні і органогенні відклади, що представлені сірими (здебільшого темними), червоними і зеленуватими мулами. Теригенний матеріал поступає з шельфу, органогенний – з планктону. В тропічних морях переважає “червоний” мул (точніше червоно-бурого, коричневого або жовтого кольору). На глибинах 1500-2000 м часто зустрічається зеленуватий пісок, який складається з дрібненьких кристаликів однієї з різновидностей гідрослюд – глауконіту.

В найбільш глибоководній (абісальній) області основне значення мають органогенні і полігенні відклади. З органогенних поширені глобігеринові (різновид фораніміфер), радіолярієві та діатомові (мікроскопічні водорості) мули. В цій зоні також поширена “червона” океанічна глина або мул.