Рух морських вод, їх руйнівна та акумулятивна робота

а) Рух морських вод

Рух води в океанах і морях має велике геологічне значення. Від нього залежить руйнування берегів, перенесення і диференціація по глибині осадового матеріалу. Це хвильові рухи, течії, припливи і відпливи.

Щоб уявити геологічну діяльність рухливих вод, наведемо деякі дані.

Довжина хвиль при 10-бальному штормі може досягати 200 м, а висота до 10 м. Хвильові рухи зазвичай відчуваються на глибину до 50 м, зрідка до 100 м. У відкритих океанах ці рухи іноді можуть відчуватися до 150-200 м і більше. Висота хвиль, як зафіксовано 6.ІІ.1933 р. у Тихому океані, може досягати 34 м ). Висота може коливатись від 0,6 до 18 м. Особливо він збільшується у вузьких затоках і гирлах річок.

П о с т і й н і м о р с ь к і т е ч і ї спостерігаються на значних територіях Світового океану, що пов’язано з різницею в щільності води, яка в свою чергу залежить від температури, солоності, постійності пасатів та ін. Швидкість течій різна. Гольфстрім біля берегів Флориди тече з швидкістю 2,5 м/с, така ж у течії Куро-Сіво. Є дані, що в Тихому океані на глибині 1000-3000 м вона досягає 25-35 см/с.

Морські течії переміщують велику кількість мулистих, піщаних і галечних відкладів. Такі процеси спостерігались автором цього тексту у різних районах Центральної Атлантики океану і Карибського моря під час морських геологічних досліджень на науково-дослідному судні “Академік Вернадський”.

б) Руйнівна робота моря

Руйнівна робота моря особливо активно проявляється в береговій зоні. Тут її виконують хвилі. При великих штормах вони б’ють по урвистому берегу з величезною силою, що може досягати 15 т/м² – внутрішніх морях (у Чорному морі – до 11 т/м²) і до 70 т/м² – у океанах. В результаті цього берег відступає.

Руйнування берега моря ударами хвиль називається абразією (від лат. abrazio – зіскоблювання). При наявності крутого берега, якого називають кліфом (від англ. Cliff – скеля) максимальне руйнування відбувається біля підніжжя обриву. Тут поступово утворюється хвилеприбійна ніша. В результаті відступу берега утворюється нахилена у бік моря підводна поверхня, що називається абразивною терасою (франц. terrase, від лат. теrra – земля) або бенчем(англ.bench – тераса, уступ) Між підводною терасою і береговим обривом виникає смуга, що покрита гравієм, галькою і піском, яка називається пляжем(франц.plage – узмор”я).

Швидкість відступу берега залежить від міцності гірських порід і сили удару хвиль. В середньому це становить 1-3 м на рік. Але є випадки, коли вона досягає 12 м на рік (береги Чорного моря, які складені не міцними осадочними породами. Є дані про, що розмив у районі Грузинського узбережжя (біля р. Інгурі) становить 16 м за рік.

в) Акумулятивна робота моря

В результаті хвилевої діяльності і вздовж берегових течій утворюються різні акумулятивні форми. Серед них є бари (англ. вar – перешкода, обмілина) – акумулятивні форми, що простягаються вздовж берега. Нерідко вони бувають досить довгими. Так Арабатська стрілка має довжину 115 км. Це один із найбільших у світі барів.

Коси – форми, що утворюються наростаючи від берега. Вони також бувають великими. Так, Бердянська коса має довжину 23 км, а Тендрівська – більше 90 км

Пересипи– відділяють лимани від моря. Перейми(або томболо) з’єднують острови з берегами.

На узбережжях морів нерідко утворюються акумулятивні тераси. Вони простежуються також вздовж Чорного та Азовського морів, а утворились в кінці кайнозойської ери.