Тема: Геологічні процеси в озерах, лагунах, лиманах і болотах План лекції:

1. Поняття про озера і болота.

2. Утворення корисних копалин в прісних і солоних озерах.

3. Геологічні процеси в лагунах і лиманах та утворення корисних копалин.

4. Типи боліт та утворення торфу.

5. Перетворення торфу у вугілля.

Поняття про озера і болота

На перший погляд, в озерах і болотах якихсь значних геоло­гічних подій нібито й не відбувається. Дійсно, стосовно до неве­ликих озер і боліт це так. Але коли згадати великі озера – Ладозь­ке, Онезьке, Байкал, озера Північної Америки і Африки – то мабуть не важко уявити, що на їх дні протягом тисячоліть нагромаджуються значні товщі осадків разом з якимись корисними копалинами.

А що доброго можна сказати про болота? Згадавши про них, в нашій уяві виникає непрохідна місцевість з затхлою водою та жаб’я­чо-зміїним царством, яке ховається в заростях осоки, очерету і мохів; бачимо клубки ранкового та надвечірнього туману, а вночі – вогняні спалахи болотного газу і ніби відчуваємо сірководневий "болотний дух".

Отже, давайте розберемося що в них відбувається. Але спочат­ку визначимося, що таке озеро і болото.

Озером називають природну замкнуту западину на земній поверх­ні. яка заповнена водою.

Болотом – називають надмірно зволожені ділянки земної повер­хні, на яких росте специфічна вологолюбна рослинність, розвиваєть­ся болотний тип ґрунтоутворення і, як правило, накопичується торф.

Живуть озера і болота від утворення до зникнення досить скла­дним життям і вивченням їх займається одна з наук фізико-географічного циклу – озерознавство або лімнологія (від грец. i, лімно – озеро і логос – вчення). Результати досліджень озер і боліт мають важливе наукове і практичне значення. Ми зупинимося тільки на геологічному значенні цих об’єктів природи.

Вже давно відомо, що в озерах часто нагромаджуються цінні мінеральні речовини, які утворюються в результаті хімічних процесів, життєдіяльності рослин і тварин у водоймах та принесення їх з ото­чуючого суходолу: поклади кам’яної солі, соди, бури (селітри), глауберової та інших солей. Утворюються також родовища залізних і марганцевих руд (згадайте утворення мінералів лімоніту і піролюзиту). На дні озер нагромаджуються породи біогенного походження – діатоміти і сапропелі. З навколишнього суходолу текучими водами можуть прино­ситись цінні розсипні мінерали, в тому числі і золото.

Западини озер можуть бути різного походження: тектонічного, вулканічного, льодовикового, заплавного, лиманно-морського, кар­стового, обвального, зсувного.

Озера тектонічного походження мають значне поширення і най­більші розміри на всіх материках. Сюди відносяться озера-моря безстічного басейну – Каспійське і Аральське. На Східно-Європей­ській рівнині найбільшими з них є Ладозьке, Онезьке і Псковське. В Азії до цієї групи належать: Байкал, Балхаш, Іссик-Куль; в Афри­ці: Вікторія, Ньяса, Танганьїка та інші.

До групи вулканічних озер відносяться ті, які виникли в ре­зультаті заповнення водою кратерів вулканів, кальдер і маарів. Вони утворюються переважно там, де вулканічна діяльність припи­нилась давно. Так, наприклад, в Карпатах в давніх кратерах утво­рились Липовецьке, Синє і Ворочивське озера.

Льодовикові озера мають значне поширення в тих районах, де було давнє зледеніння. Їх нараховують сотні тисяч. Розміром вони дуже різні – від маленьких до великих, таких, наприклад, як Вели­ке Ведмеже, Велике Невільниче, Вінніпег у Канаді. В значній мірі льодовики поглибили улоговини Великих озер США: Мічіган, Гурон, Ері, Онтаріо. Ті, хто піде в похід по Карпатах, можуть побачити невеликі озера льодовикового походження: Бребенескул (серед усіх воно знаходиться найвище), Несамовите, Марічейка, Брескул та ін.

В долинах річок, в результаті міграції русел, утворюється величезна кількість заплавних озер. Звичайно, що чим більша ріка, тим ширша заплава і тим більше там озер: в долинах Дніпра, Волги, Обі, Єнісею, Лени, Амуру, Міссісіпі, Амазонки, Янцзи, Хуанхе, Ме­конг, Інду, Гангу, Нілу, Конго та ін. Як правило вони чисті і багаті на рибу. Згодом вони заростають рослинністю, виповнюються осадками і перетворюються в болота.

В гірських долинах можуть виникати великі зсуви і обвали порід, які іноді перегороджують течії річок. В таких випадках утворюються озера обвально-зсувного походження. Так утворились озера Севан (Вірменія) і Сарезьке (на Памірі), в Карпатах – Си­невір, Клаузе, Скакало, Городилівське.

З затопленням морськими водами пригирлових ділянок пов’язано утворення лиманів. Але потім ці лимани можуть відділятися від моря піщаними пересипами. Так утворились великі озера в Одеській області: Сасик, Шагани, Алібей. Нерідко такі озера за традицією називають лиманними: Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський. В Криму подібним способом утворилось озеро Донузлав. Придунайські озера Кагул, Ялпух, Кетлабух і Китай колись були лиманами в межах давньої затоки Чорного моря. Пізніше дельтові відклади Дунаю заповнили затоку і відділили від неї лимани.

Озера можуть виникати і при таненні мерзлого грунту в умо­вах вічної (багатолітньої) мерзлоти та при розчиненні гірських порід поверхневими водами. Їх відповідно називають термокарстовими і карстовими. Якщо термокарстові поширені в північних районах Євразії і Північної Америки, де вони невеликі, то карстові бувають досить великими. На Україні до них відноситься група Шацьких озер. Серед них найбільші Світязь (27,5 км²), Пулемецьке (16,3 км²). Луки (6,8 км²) та інші – всього близько 30 озер.

Озера поділяють на прісноводні (до 1 г/л), солонуватоводні (до 3,5 г/л) і солоні (більше 3,5г/л).