Ефузивні гірські породи і корисні копалини.

Серед уже відомих нам магматичних порід найбільше тих, що утворились з основної, або базальтової магми. Вона нагромаджується у верхній мантії під час переплав­ки її речовини в глибинних осередках або зонах. Під корою магма підлягає диференціації і переходить в ультраосновну, середню і кислу. Всі різновиди магми викидаються на поверхню Землі або на дно океанів, ут­ворюючи величезні нагромадження порід (згадайте гігантські споруди серединно-океанічних хребтів).

З ультраосновної магми на поверхні Землі утворюються породи під назвою пікрити, що мають чорний колір і складаються з мінералів олівіну, авгіту і титан-авгіту.

Основна магма приводить до утворення базальтів і також тільки на по­верхні. Ці породи мають темний колір і складаються з лаб­радору, авгіту, олівіну, магнетиту.

Середня магма породжує андезити. Вони переважно сірого кольору і складаються з лабрадору, піроксенів, рогової обманки, кварцу та домішок слюди.

Кисла магма при викиданні на поверхню утворює ліпарити (ріоліти). Вони мають жовтувате або рожеве забарвлення і включають в се­бе польові шпати, слюди, кварц, іноді рогову обманку. При швидкому охолодженні цієї лави утворюється вулканічне скло.

Іноді виливається магма перехідного складу від середньої до кис­лої. Тоді утворюються дацити.

По співвідношенню оксидів кальцію, калію, натрію і алюмінію ба­зальтову магму поділяють на 3 головні типи: нормальну, глиноземну і лужну. Нормальна магма привела до утворення порід толеїтів, що складають серединно-оке­анічні хребти; глиноземна – до острівних дуг і молодих гірських споруд на краях континентів; лужна – до появи океанічних островів. Вона також виходять в континентальних рифах.

Щодо пірокластів, то їх різновиди називаються в залежності від величини. Вулканічні бомби мають діаметр від 30 мм до кількох метрів і мають вагу до десятків тон, лапілі (від лат.lapillus – камінець) – від 30 до 2 мм, вулканічний пісок – від 2 до 0,1 мм, вулканічний попіл – менше 0,1 мм.

На перший погляд здається, що пірокластів з кратерів вулканів у загальній кількості викидається менше, ніж лави. Але насправді, як показують підрахунки вчених, вулкани усього світу викидають їх приб­лизно у 6 разів більше, ніж лав.

Після випадання на поверхню Землі, пірокласти ущільнюються, це­ментуються природним цементом і переходять у породи. Так утворюються вулканічні туфи, туфіти і туфогенні осадочні породи.

Туфи – це легкі породи різного кольору, що утворюються при ущіль­нені попелу, піску, лапілів, а іноді і невеликих вулканічних бомб. Коли вулканічний попіл перевідкладають потоки води, туфи стають шаруватими.

Нерідко при виверженні вулканів утворюються туфобрекчії – зцемен­товані уламки порід із стінок кратерів.

Туфіти – породи, що крім пірокластів, в своєму складі мають до­мішки звичайних осадочних порід (нерідко з органогенними залишками). Вони осідають при підводних виверженнях.

Туфогенні конгломерати і пісковики утворюються в процесі тривалого перевідкладання і природного сортування пірокластів з наступною це­ментацією карбонатними і глинистими породами.

Корисні копалини при вулканізмі формуються переважно одночасно і нерозривно з інтрузивним магматизмом. Проте, бувають випадки, коли руди заліза, марганцю, платини, міді, олова, срібла, вольфраму, сур­ми і навіть золота пов'язані з ефузивним магматизмом. Так в Чілі відо­ме родовище високоякісної залізної руди, що утворилась при виверженні вулкана Лако. А якщо розглядати Анди – то це гірська система, де мабуть найбіль­ше в світі родовищ, які пов'язані з двома видами магматизму. Тільки на території Болівії таким чином утворилось 197 родовищ різних мета­лічних руд. А в горах Північної Америки (в штатах Каліфорнії, Арізони, Колора­до, Нью-Мехіко) у великих кальдерах виникли багаті родовища золота, срібла, міді, свинцю, цинку (наприклад в кальдері вулкана Сан-Хуан в штаті Колорадо). В цілому, гори Південної і Північної Америки входять до Схід­но-Тихоокеанського металогенічного поясу.

З новим вулканізмом пов'язані численні родовища кольорових мета­лів Далекого Сходу, Колими, Чукотки, Південно-Східної Азії, Японії, Філіппін, Індонезії, які входять до Західно-Тихоокеанського металогенічного поясу.

В межах Кавказьких і Карпатських гір та в інших горах альпій­ського етапу гороутворення існує велика кількість потухлих вулканів пліоцен-антропогенового віку, з якими пов'язано багато рудних і нерудних родовищ. Ці гори входять до складу Європейсько-Азіатського металогенічного поясу.

В кратерах діючих вулканів утворюється сірка, нашатир, солі, ру­ди деяких металів, але вони промислового значення не мають.

Корисними копалинами є також ефузивні і зцементовані пірокластичні породи, які застосовуються як будівельні матеріали (згадайте вимощені базальтом бруківки, побудовані з туфу будинки Єревану та інше).

Термальні води – це теж один з видів корисних копалин, бо вони не тільки джерела для геотермальної електроенергетики, обігрівання житлових будинків, теплиць, шкіл, лікарень, а й своєрідна сировина для хімічної промисловості: добування йоду, брому, бору, літію, це­зію та інших елементів. Термальними водами лікують багато хвороб. Тому в місцях, де є достатня кількість вуглекислих, сірководневих, ра­донових та багатих на мікроелементи термальних вод діють бальнеоло­гічні санаторії.

Таким чином, ми розібрались з вулканізмом, в обсязі цілком дос­татньому для уявлення про виникнення вулканів і їх зовнішню форму; для розуміння характеру їх діяльності і закономірностей їх поширення на Землі. Тепер ми знаємо і про утворення корисних копалин при вул­канічній діяльності.

Запитання і завдання:

1. Що таке вулкан, вулканіти, пірокласти?

2. Розкажіть про морфологію вулканів і дайте їх зображення в конспекті.

3. Як поділяються вулкани за типом виверження?

4. Охарактеризуйте поствулканічні явища.

5. Нанесіть на контурну карту світу області поширення діючих вулканів.

6. Назвіть різновиди магми, пороли, що утворюються нею та корисні копалини.