4.4. Підготовка до зварювання

Виходячи із заданої товщини деталей, конструктивного виконання зєднання та вибраних способів зварювання, відповідно до ДСТУ (ГОСТ) готуються до зварювання. На окремому аркуші формату А4 креслять зібрані до зварювання деталі із зазначенням усіх конструктивних розмірів. Описують, як підготовлено деталі та спосіб складання деталей для зварювання.

4.5. Вибір зварювальних матеріалів

У цьому пункті обґрунтовують вибір для кожного способу зварювальних матеріалів(електроди, дріт, флюс, захисний газ тощо), стисло їх характеризують із зазначенням галузі застосування, фізико-хімічних властивостей, особливостей зберігання та транспортування.

4.6. Розрахунок режиму зварювання

Розраховують параметри режиму зварювання для кожного із вибраних способів. Виконують порівняльний аналіз отриманих даних із рекомендованими у довідковій літературі. Для ручного способу розрахунок зварювального струму виконують щонайменше двома способами: за вибраним діаметром електродного дроту та допустимою густиною струму. На окремому аркуші формату А4 креслять аксонометрію зварного зєднання із зазначенням розмірів шва та способів накладання валиків.

4.7. Організація процесу зварювання

Навести основні вимоги та заходи, які висувають до робочого місця та зварювального устаткування відповідно до зварювання та даних із пунктів 4.2 – 4.6.

4.8. Вибір обладнання

Вибирають необхідне зварювальне обладнання, наводячи його характеристику та основні технічні дані.

4.9. Контроль якості зварного з’єднання

Проаналізувати, які можуть виникати дефекти в процесі виконання зєднання, як їх котрулювати та запропонувати способи їхнього запобігання та усунення.

4.10. Витрати матеріалів та електроенергії

Очислити час на виконання зєднання та необхідну кількість зварювальних та витратних матеріалів. Визначити витрати електроенергії.

Висновок

У висновках аналізують отримані в процесі виконання курсової роботи дані та обґрунтовують рекомендації щодо способу зварювання заданих деталей.

4.1. Постановка задачі

Необхідно охарактеризувати певну марку сталі: хімічний склад, механічні властивості, можливі способи зварювання сталі та галузь застосування у промисловості.

Хімічний склад сталі 35ХН1М2ФА показано у таблиці 1., а механічні властивості у таблиці 2.

Дана марка сталі відноситься до середньолегованих хромонікелемолібденованадієвих конструкційних сталей. Її особливість полягає в тому, що вона має високу міцність і пластичність. Досягнення необхідного рівня міцності при збереженні високої пластичності досягається комплексним легуванням сталі різними елементами, головними з яких хром, нікель, молібден і марганець. Ці елементи зміцнюють ферит і збільшують прогартовуваність сталі. Високі механічні властивості цієї сталі (міцність і пластичність) досягаються після відповідної термообробки (закалюванням і відпуском).

Високі міцні і пластичні властивості сталі поєднюються з високою стійкістю проти переходу у крихкий стан, що і визначає її використання для конструкцій, які працюють у важких умовах (при ударних і знакозмінних загрузках, при високих температурах і тисках).

Дану сталь використовують для створення облегшених високоміцних конструкцій в енергомашинобудуванні, тяжкому машинобудуванні і в суднобудуванні. Найчастіше з неї виготовляють диски парових турбін, осі, вали та інші особливо відповідальні великі деталі з високими вимогами до механічних властивостей.

Цю середньолеговану сталь можна зварювати ручним дуговим способом, автоматичним під шаром флюсу, в захисних газах, електрошлаковим і електропроменевим зварюванням.

Таблиця 1

C	Mn	Si	Cr	Ni	Mo	V	Cu	S	P
		не більше					не більше
0,32-0,40	0,50-0,80	0,37	1,30-1,70	1,30-1,70	0,40-0,60	0,10-0,20	0,25	0,022	0,025

Таблиця 2

σ0.2	σв	δв	ᵠ	KCU, Дж/см2		HB
МПа		%
не менше
640	785	10	30	39		248-293