1. Поняття та міждисциплінарний характер державно-адміністративного управління.

Менеджмент (за Оксфордським словником англ. мови) – це спосіб, манера спілкування з людьми влада та мистецтво управління уміння особливого роду і адміністративні навики орган управління, адміністративна одиниця інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і управляють ними шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення.

Менеджмент – це сукупність процесів планування, організації, мотивації і контролю, спрямований на те, щоб сформувати і досягти цілі організації через інших людей. Менеджмент розглядається як форма практичної діяльності, що пов’язана з процесом прийняття рішень щодо найкращого використання ресурсів (капіталу, матеріалів та людей), з метою досягнення запланованих завдань, що забезпечують постійний розвиток організації.

Адміністративний менеджмент – сучасний стиль управління, що принципово відрізняється від бюрократичних форм і методів, побудований на засадах демократії з мінімізованим втручанням держави в усі сфери суспільного буття, за винятком надання відсутніх на ринку послуг.

Адміністративний менеджмент – суспільна наука, яка вивчає державне управління, управлінські процеси, взаємовідносини між органами виконавчої влади, а також їх взаємодію із зовнішнім середовищем.

Адміністративний менеджмент як навчальна дисципліна може бути подана у вигляді напрямів, до ключових з яких слід віднести наступні:

1. методологія, аналіз базових понять і концепцій;

2. історія і становлення адміністративної думки, науки;

3. сучасна теорія адміністративного управління;

4. системний аналіз і різні підходи до вивчення (державно-адміністративне управління як система);

5. адміністрування як процес, процедури і взаємовідносини в державних установах;

6. адміністративний менеджмент як політика і стратегія проведення адміністративних реформ.

Державно-адміністративне управління — підзаконна виконавча і розпорядча діяльність органів державного управління, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного та безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Під діяльністю органів державної влади розуміється діяльність всіх гілок законодавчих, виконавчих та судових органів державного управління з організації суспільного життя.

Вперше термін public administrative management (адміністративно-державне управління) був використаний у програмі республіканської партії США у 1986 р. У цій програмі засуджувалась «некомпетентність» демократичного уряду, що не володіє науковими методами управління.

Сутність державно-адміністративного управління проявляється в його особливостях:

1. другорядний, підзаконний характер;

2. організуючий характер;

3. систематична, неперервна діяльність, направлена на збереження соціальної системи, її зміцнення та розвиток;

4. універсальний характер в часі та просторі, тобто здійснюється завжди і кругом, де функціонують людські колективи;

5. суб'єкти державного управління використовують наявні у них правові та фактичні можливості для застосування позасудового, тобто адміністративного примусу;

6. у віданні органів державного управління знаходиться фактична державна міць: правові, інформаційні, економічні, технічні, ідеологічні, організаційні ресурси, якими вони розпоряджаються;

7. наявність великого державного апарату;

8. підконтрольний характер діяльності.

Зв’язок державно-адміністративного управління з іншими науками

Державно-адміністативне управління : МЕНЕДЖМЕНТ, Юридичні науки, Політичні науки, Соціальні науки, Економічні науки.

Гносеологічне ядро цих наук складає теорія державно-адміністративного управління, що є комплексною науковою галуззю.