11. Графоаналітична модель потенціалу підприємства

Вперше було запропоновано графоаналітичний метод діагностики підприємницького потенціалу підприємства, названий автором “Квадрат потенціалу”.Даний метод дозволяє системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на основі цього своєчасно обґрунтувати та реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства.

Узагальнив існуючий досвід у практиці діагностики, приходимо до висновку, що діагностику потенціалу підприємства доцільніше проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників по наступним функціональним блокам (рис.2.4).

Рис.2.4 Розподіл діяльності підприємства за функціональними блоками в цілях оцінки його потенціалу

По першому блоку - «Виробництво, розподіл та збут продукції» необхідно проаналізувати:

• Обсяг, структуру та темпи виробництва.

• Фонди виробництва.

• Наявний парк обладнання і ступінь його використання.

• Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури.

• Екологію виробництва.

• Стан продажу.

По другому блоку - «Організаційна структура та менеджмент» розглядається:

• Організація і система управління.

• Кількісний і якісний склад робітників.

• Рівень менеджменту.

• Фірмова культура.

Наступний, третій блок - «Маркетинг», передбачає дослідження:

• Ринку, товару та каналів збуту.

• Нововведень.

• Комунікаційні зв'язки, інформація та реклама.

• Маркетингові плани і програми.

І останній, четвертий блок, «Фінанси» представляє собою аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності та інших.

Алгоритм графоаналітичного методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу»:

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (аij), тобто таблиці, де по строкам записані номера показників (i = 1,2,3,..., n), а по стовпцях - назва підприємств, що розглядаються (j = 1,2,3,..., m).

2. По кожному показнику знаходиться найкраще значення при урахуванні коефіцієнта чутливості і проводиться ранжування підприємств, з визначенням зайнятого місця.

3. Для кожного підприємства знаходимо суму місць (Рj), отриманих у ході ранжування по формулі:

4. Трансформуємо отриману у ході ранжування суму місць (Рj) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис.1). Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно розділам (k), які застосовані у розглянутій системі показників та чотири вектори (В), що створюють його.

Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (Вk, де k =1,2,3,4), знаходимо за допомогою формули:

B_k = 100 – (P_j –n) (2.2)

5.Визначивши довжину усіх векторів створюємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки.

Графоаналітичний метод аналізу, названий нами - «Квадрат потенціалу» дозволяє системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на основі цього своєчасно обґрунтувати та реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Він має декілька особливих теоретичних аспектів, які необхідно враховувати при обґрунтуванні управлінських рішень.

1. Форма квадрату потенціалу може бути двох типів. Перший тип має правильну форму квадрату (тобто вектори, що створюють його, повинні бути рівними або близитися до цього) і якщо в результаті аналізу ми будемо мати фігуру візуально близьку до квадрату, то розглянуте підприємство має збалансований потенціал, що є основою успіху його діяльності. Другий тип має викривлену форму квадрату, причина цього може бути двояка: один вектор розвинутий більше другого (хворобливий вектор) або усі вектори розвинуті по різному (дисгармонія векторів). Якщо підприємство має другий тип форми квадрату то його підприємницький потенціал потребує негайних перетворень що приведе до покращання збалансованості елементів потенціалу.

2. Потенціали підприємств можуть бути прокласифіковані за розміром як великі, середні та малі. Великий потенціал мають підприємства коли довжина векторів, що створюють квадрат потенціалу підприємства знаходиться в межах 70-100 умовних одиниць; середній - в межах 30-70у.о.; малий - до 30 у.о.

3. Зовнішній контур квадрату окреслює можливості підприємства для розвитку потенціалу до оптимальних параметрів.

5. Другий та третій вектори квадрату потенціалу («Організаційна структура та менеджмент» та «Маркетинг») виступають передумовою подальшого розвитку потенціалу підприємства.

6. Четвертий вектор - «Фінанси» - є результативним, який характеризує успішність функціонування підприємства.

12. Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування. Основних елементів: а) об'єкт оцінки; б) суб'єкт оцінки; в) критерій; г) показник (система); д) одиниці (шкала) вимірювання; е) оцінка.

Оцінка — це результат визначення й аналізу якісних і кількісних характеристик об’єкту, що управляє (керує), а також процесу управління ним. Оцінка дає можливість установити, як працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі, як зміни й удосконалення в процесі управління впливають на використання потенціалу підприємства, його ефективність.

Для оцінки потенціалу підприємства потрібна всеосяжна система показників, причому в основу конструювання такої системи повинна бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, але і теоретичні передумови. Вимоги до її формування:

• загальнотеоретична інтерпретація, взаємозв’язок і цілеспрямування як окремих показників, їхніх груп, так і усієї системи в цілому;

• забезпечення сумірності, єдиної спрямованості показників груп, усієї системи;

• наявність у системі показників, що виступають як основні регулюючі параметри, опорні категорії;

• можливість регулювання значень величин показників у залежності від рівня використання ресурсів, що витрачаються, і ефективності результату;

• можливість одержання прогнозу про спрямованість динаміки показників.

Методологію оцінки можна подати у вигляді послідовності наступних дій: формування категорій, розробка показників, установлення критерію порівняння; вибір способу оцінки, одержання результату оцінки.

Оцінка вартості потенціалу підприємства представляє собою упорядкований, цілеспрямований процес визначення у грошовому виразі вартості об'єкту з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу в умовах конкретного ринку.

В оцінці потенціалу підприємства зацікавлені: кредитори; інвестори; держава; акціонери; управлінці; постачальники; страхові фірми.

Сторони, які зацікавлені в проведенні оцінки бажають реалізувати свої економічні інтереси і визначають головні цілі оцінки.

Оцінку бізнесу проводять у цілях:

• підвищення ефективності поточного управління підприємством або фірмою;

• визначення вартості цінних паперів у випадку купівлі-продажу акцій підприємства на фондовому ринку;

• визначення вартості підприємства у випадку його купівлі-продажу цілком або частинами;

• реструктуризації підприємства;

• розробки плану розвитку;

• визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави при кредитуванні;

• страхування в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів;

• оподаткування;

• прийняття обґрунтованих управлінських рішень (для того, щоб виправити помилку у фінансовій звітності, яка була викликана інфляційними процесами);

• здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу.

У залежності від об'єкту оцінки виникають наступні випадки:

1. Оцінка вартості майна застосовується при:

1. продажу певної частки нерухомості;

б) отриманні кредиту під заставу частини нерухомості;

в) страхуванні нерухомого майна і визначенні в зв'язку з цим його вартості;

г) передачі нерухомості в оренду;

д) оформленні частини нерухомості в якості вкладу в статутний фонд підприємства, що створюється;

е) оцінці нерухомого майна, як окремого етапу в загальній оцінці вартості підприємства.

2. Оцінка вартості машин і обладнання проводиться в наступних випадках:

   1. продаж деяких одиниць обладнання;

б) оформлення застави;

в) страхування рухомого майна;

г) передача машин, обладнання в оренду;

д) організація лізингу машин, обладнання;

е) визначення амортизаційних відрахувань;

є) оформлення машин і обладнання в якості вкладу в статутний фонд іншого підприємства;

ж) при реалізації інвестиційного проекту.

3. Оцінка вартості гудвілу проводиться при:

   1. передачі або продажу іншому підприємству

б) наданні франшизи іншим компаньйонам;

в) встановленні збитку, який було задано діловій репутації підприємства незаконними діями з боку інших підприємств;

г) використанні гудвілу в якості вкладу в статутний капітал;

д) при визначенні вартості усіх нематеріальних активів для оцінки вартості підприємства.

13. Поняття вартості та її модифікації.

Вартість – це гроші чи грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на який-небудь предмет чи об'єкт. Незважаючи на явну схожість, в теорії оцінки поняття вартості, витрат і ціни прийнято розрізняти.

Вартість – це міра того, скільки гіпотетичний покупець готовий заплатити за оцінювану вартість.

Витрати – це міра затрат, необхідних для того, щоб створити об'єкт подібний до оцінюваного. Витрати впливають на ринкову вартість, але однозначно її не визначають. Дорогий об'єкт може мати низьку корисність і відповідно - невисоку вартість.

Ціна – це історичний факт, який відображає витрати на покупку подібних об'єктів в минулих угодах, а також теперішній факт відображення ціни пропонування продавця. Ціни минулих угод і ціни продавця не обов'язково являють собою обґрунтовану міру вартості на дату оцінки.

Вартість в обміні – це ціна, яка переважає на вільному, відкритому конкурентному ринку. Вона визначається на основі рівності між реальними економічними факторами, тому її називають об'єктивною вартістю. Найбільш поширеною формою об'єктивної вартості є ринкова вартість.

“Ринкова вартість”. Під нею розуміють найвищу грошову суму (ціну), за яку передається майно (титул власності) в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і продавцем на дійсну дату оцінки при дотриманні наступних умов:

• відкритості та конкурентоспроможності ринку, на якому вільно взаємодіє достатня кількість контрагентів, пов'язаних з продажем і покупкою аналогічних об'єктів власності;

• покупець і продавець оцінюваної власності чітко інформовані про основні характеристики нерухомості та стан ринку, діють розважливо із знанням справи і без примусу;

• термін експозиції об'єкта власності на ринку має бути достатнім для залучення необхідної кількості потенційних покупців, які утворюють даний сегмент ринку.

Ліквідаційна вартість – це грошова сума, яка реально може бути отримана від продажу оцінюваної власності в дуже короткий термін для проведення адекватного маркетингу у відповідності із визначенням її ринкової вартості.

Заставна вартість – це оцінка по ринковій вартості майна (майнових прав) як засобу підвищення гарантії забезпечення зобов'язань при неналежному виконанні умов договору та ліквідації можливих від цього несприятливих майнових наслідків.

Страхова вартість – базується на вартості заміщення (відтворення) об'єкта оцінки в цілому чи окремих його елементів, схильних до ризику руйнування (знищення). На основі страхової вартості визначаються страхові суми, страхові виплати та страхові відсотки.

Орендна вартість – розрахункова величина вартості об'єкта оцінки, яка використовується для визначення нормативу орендної плати. В якості бази орендної вартості переважно виступає (приймається) ринкова вартість і ринкова вартість нерухомості за умови існуючого використання.

Вартість у користуванні (споживна вартість) — це міра цінності власності окремого користувача або групи користувачів, що є складовою частиною діючого підприємства без урахування найбільш ефективного її використання і величини грошового еквіваленту від можливого продажу. Найбільш поширеним проявом вартості в користуванні є інвестиційна вартість. Під нею розуміють вартість об'єкта нерухомості визначену за конкретних умов, мети та результативності інвестування.

Балансова вартість – це відображена в бухгалтерській звітності первинна вартість активів проіндексована на дату останньої переоцінки і зменшена на суму амортизаційних відрахувань.

Податкова вартість – це вартістю, що розраховується згідно з порядком, визначеним законодавством про оподаткування власності.

Вартість заміщення – це сукупність витрат в поточних ринкових цінах на створення нового функціонального аналога, який має еквівалентну з оцінюваним об'єктом корисність.

Вартість відтворення – це сукупність витрат на створення таких же, або дуже схожих матеріалів нової точної копії об'єкта оцінки при врахуванні існуючих ринкових цін на дату оцінки.

Залишкова вартість заміщення - є сумарною величиною ринкової вартості земельної ділянки при її існуючому використанні та вартості заміщення розташованих на ділянці будинків і споруд з відрахуванням усіх видів їх зносу (знецінення).

Утилізаційна вартість – це грошовий еквівалент, який очікується отримати від продажу вибуваючих матеріальних активів чи їх складових компонентів для альтернативного використання. Цю вартість також називають остаточною ліквідаційною вартістю.

Скрапова вартість – це вторинна вартість сукупності матеріалів яку можна отримати при зруйнуванні (ліквідації) об'єкта оцінки.

Митна вартість – це еквівалент вартості імпортованих об'єктів, яка використовується для розрахунків мита, зборів та інших митних і пов'язаних з ними платежів.