Система директ-кост як теоретична база аналізу витрат та оптимізації прибутку

В умовах самостійності функціонування підприємств, складності їх орієнтації в ринкових умовах господарювання суттєво зростає роль обліку та аналізу як єдиного інструмента для прийняття необхідних управлінських рішень. Проблема полягає в практичному застосуванні на підприємствах обґрунтованих прийомів і методів економічного аналізу, зокрема системи директ-кост.

Метод урізаної собівартості, або директ-кост, з’явився у 1953 р. у США. В Європі він отримав назву маржинальної бухгалтерії.

Системі директ-кост властиві такі особливості:

1. Поділ витрат на постійні і змінні. Це головна особливість директ-кост, основаного на поділі витрат на постійні та змінні, є те, що собівартість виготовленої продукції обліковується й планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збирають на окремому рахунку та із заданою періодичністю списують безпосередньо на дебет рахунка фінансових результатів. Отже, постійні витрати не включають у розрахунок собівартості виробів, а як витрати даного періоду списують на одержаний і прибуток протягом того періоду, в якому їх було здійснено;

2. Об’єднання виробничого і фінансового обліку. По системі директ-кост облік і звітність на підприємствах організовано таким чином, що з’являється можливість регулярного контролю даних за схемою ”витрати-обсяг-прибуток”;

3. Багатостадійність складання звіту про доходи.

Побудова звітів про доходи при системі директ-кост багатоступенева. Звіти включають два фінансових показники – маржинальний дохід та прибуток, які визначають за такою схемою.

Виділяють основну модель для аналізу прибутку і триступеневу. За змістом основна модель являє собою табл. ...

Таблиця...

Звіт про доходи за системою директ-кост

№ п/п	Показник	Значення показника
1	Виручка від реалізації продукції (В)	1600
2	Змінні витрати (ЗВ)	1000
3	Маржинальнии дохід (М)	В – ЗВ = 600
4	Постійні витрати (ПВ)	300
5	Прибуток(П)	М – ПВ = 300

Величину маржинального доходу (М), тобто суму постійних витрат і прибутку, в літературі називають по-різному: валовим доходом, валовим прибутком, брутто-прибутком, сумою покриття, доданою вартістю. Поняття ”валовий дохід” та ”валовий прибуток” мають самостійне значення.

Маржинальний дохід являє собою різницю між виручкою від реалізації і змінними витратами або суму постійних витрат і прибутку від реалізації. Ця обставина дозволяє формувати багатоступеневі звіти, що важливо для детального аналізу. Так, якщо в основному звіті змінні витрати поділити на прямі виробничі й накладні виробничі, то звіт стане триступеневим. При цьому спочатку визначається первинний виробничий маржинальний дохід, потім маржинальний дохід у цілому, потім прибуток від реалізації.

4. Розробка методики економіко-математичного і графічного подання й аналізу звітів для прогнозу прибутку від реалізації.

У світовій практиці використовують два види директ-косту:

1. метод змінної собівартості, або простий директ-кост;

2. метод змінної та прямої собівартості, або розвинутий директ-кост.

Простий директ-кост подано на рис. ...

Для простого директ-косту (маржинальної бухгалтерії) характерні дві риси:

1. метод використовують для аналізу витрат, випуску продукції і результату реалізації в цілому по підприємству;

2. критерієм, який прийнятий для вибору витрат виготовленої продукції, що включаються до собівартості, є їх змінність.

Обсяг реалізації

мінус (–)

Перемінна собівартість

дорівнює (=)

Маржа (різниця)

мінус (–)

Постійні витрати

дорівнює (=)

Маржа (різниця)

мінус (–)

Результати (+, –)

Рис. ... Схема формування фінансових результатів