Показники та фактори у фінансовому аналізі, їх класифікації

Натуральні показники відбивають величину явища у фізичних величинах (вагових, лінійних, об’ємних), вартісні – величину складних за складом явищ у грошовому вимірі.

Абсолютні показники – це вартісні, натуральні, трудові чи умовні вимірювачі, відносні – це відношення одного показника до іншого: коефіцієнти, індекси, відсотки. Вони характеризують ступінь виміру явища (процесу) або його результату в часі, просторі, структуру показників, що вивчаються, їх частоту та інтенсивність.

Економічний показник – це кількісна і якісна характеристика явища, процесу або фінансових результатів.

Залежно від ознак можна запропонувати таку класифікацію показників:

за властивістю явищ і процесів – кількісні та якісні показники;

за ступенем використання – загальні та специфічні;

за способом утворення – первинні, похідні та синтетичні (інтегральні);

4) за способом розрахунку – абсолютні й відносні.

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв’язку та взаємообумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на основі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Розглянемо економічну характеристику показників оцінки фінансового стану підприємства.

І. Показники оцінки майнового стану.

Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

Частка активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів слід розуміти машини, обладнання та транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці, як правило, розцінюють як позитивну тенденцію.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частину зношених основних засобів у загальній їх вартості. Як правило, його використовують для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

5. коефіцієнт вибуття свідчить про те, яка частина основних засобів, з якими підприємство розпочало діяльність у звітному періоді, вибула через знос та з інших причин.

II. Показники прибутковості підприємства дають змогу оцінити ефективність діяльності фірми.

1. Прибутковість інвестицій у компанію слід розглядати як показник ефективності управління компанією. Загальний обсяг інвестицій підприємства можна визначити як суму капіталу, вкладеного в підприємство його власниками, та частини прибутку, що залишається після всіх відрахувань.

Вважають, що фірма, яка одержує більший прибуток на інвестований капітал, працює краще, ніж та, де цей показник нижчий.

Прибутковість інвестицій у звичайні акції відображує рівень дохідності, тобто ефективність інвестицій, що фінансуються за рахунок звичайних акцій.

Головний показник прибутковості стає в нагоді при порівнянні підприємств з різним рівнем оподаткування.

4. Показник прибутковості всіх активів використовують для докладнішого аналізу ефективності інвестицій власників звичайних акцій.

5. Коефіцієнт прибутковості відчутних активів свідчить, з якою ефективністю фірма використовує свої ресурси при виготовленні продукції. Цей показник тісно пов’язаний з коефіцієнтом оборотності активів. Зростання прибутковості активів безпосередньо залежить від збільшення їх оборотів. Обидва показники слід розглядати паралельно, оскільки вони доповнюють один одного.

6. Коефіцієнт валового та чистого прибутку розраховують для того, щоб дізнатися, наскільки на прибуток впливає рівень оподаткування.

7. Показник валової прибутковості продажу свідчить, яка частка кожної гривні продажу припадає на покриття операційних та інших витрат.

8. Показник нетто-прибутковості продажу показує, яка частина кожної гривні продажу стає нетто-прибутком, тобто прибутком після сплати податку та дивідендів за привілейованими акціями.

9. Прибутковість активів. Аналіз фінансових звітів базується на взаємозв’язку окремих фінансових показників підприємства. Аналіз провадять на основі системи Дюпона, що ґрунтується на співвідношеннях між зобов’язаннями продавця (кредиторів) або пасивами оборотності активів і прибутковості.

III. Показники ліквідності та платоспроможності. Показники цієї групи дають змогу описати та проаналізувати спроможність підприємства відповідати за своїми поточними зобов’язаннями. В основу розробки цих показників покладено зіставлення поточних активів чи оборотних коштів з короткостроковою дебіторською або кредиторською заборгованістю.

1. Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал) характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають оборотність менш як один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, які займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. За інших однакових умов зростання цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Головним та постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна в разі потреби погасити негайно. Рекомендована нижня межа показника – 0,2.

Маневреність функціонуючого капіталу характеризує частину власних оборотних коштів у формі грошових коштів, тобто коштів, які мають абсолютну ліквідність.

Коефіцієнт покриття (загальний) дає загальну оцінку ліквідності активів, указуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, проте обчислюється по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку вилучено найменш ліквідну їх частину – виробничі запаси.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними коштами.

Коефіцієнт покриття запасів розраховують як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів.

8. Коефіцієнт критичної (миттєвої) оцінки є співвідношенням найбільш ліквідної частини поточних активів та поточних пасивів.

9. Показник інкасації дебіторської заборгованості свідчить, скільки днів збут товарів у кредит залишається несплаченим, тобто не стягується дебіторська заборгованість.

10. Тривалість кредиторської заборгованості – показник, який фактично є протилежною величиною до показника оборотності кредиторської заборгованості. Іноді його навіть називають зворотним показником кредиторської заборгованості.

11. Співвідношення довгострокових зобов’язань кредиторам та довгострокових джерел фінансування свідчить про місце довгострокових пасивів у загальній структурі капіталу підприємства.

Співвідношення грошових коштів та заборгованості кредиторам – показник, який використовують при оцінці платоспроможності підприємства.

Відношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу вказує на ризик неплатоспроможності.

Відношення надходжень готівки до довгострокової заборгованості – показник, що допомагає оцінити достатність коштів у підприємства, аби задовольнити не тільки його поточні, а й довгострокові потреби.

Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів – тенденція зміни відносного показника, яка відображує прибутковість підприємства за певний період часу.

IV. Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності на довгострокову перспективу.

1. Коефіцієнт концепції власного капіталу характеризує частку власності підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство.

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Коли його значення наближається до 1 (100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

4. Коефіцієнт автономії (незалежності) – показник, нормативне значення якого більше за 0,5. Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень у майбутньому, збільшує гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.

5. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства.

6. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить їм, а не власникам підприємства.

7. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці – негативна тенденція, яка вказує на те, що підприємство все більше залежить від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майно підприємства відображує частку реальної вартості майна виробничого призначення в усьому майні підприємства. Нормативне його значення – 0,5. І

Показник заборгованості кредиторам визначає частину активів підприємства, що фінансується за рахунок кредиторів. Для кредиторів бажаною є менша величина цього показника, а для власників капіталу (акціонерів) – навпаки; переваги можуть віддаватися збільшенню частки активів, що фінансуються кредитами.

V. Показники рентабельності та ділової активності підприємства. До основних показників оцінки рентабельності належить рентабельність авансованого та власного капіталу. Економічна інтерпретація цих показників очевидна – скільки гривень прибутку припадає на одну гривню авансованого (власного) капіталу. При розрахунку можна використовувати або валовий, або чистий прибуток.

Аналізуючи рентабельність у просторово-часовому аспекті, потрібно приймати до уваги три основні особливості цих показників, які є суттєвими для формування обґрунтованих висновків.

Перша особливість пов’язана з часовим аспектом діяльності підприємства. Так, коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю праці звітного періоду. Вірогідний та планований ефект довгострокових інвестицій він не відображує.

Друга особливість пов’язана з проблемою оцінки. Чисельник та знаменник показника рентабельності власного капіталу висвітлені (у деякому розумінні) у грошових одиницях різної купівельної спроможності.

Кількісну оцінку здійснюють за двома напрямами:

1. ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їх зростання;

2. рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

Для реалізації першого напряму аналізу доцільно також урахувати порівняльну динаміку основних показників. Оптимальним є таке їх співвідношення.

Т_п.в > Т_о.д > Т_а.к > 100%,

де Т_п.в > Т_о.д > Т_а.к – відповідно темп зміни валового прибутку від операційної діяльності авансового капіталу. Ця залежність означає, що:

а) економічний потенціал підприємства зростає;

б) порівняно із зростанням економічного потенціалу обсяг реалізації збільшується більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно;

в) прибуток зростає більш високими темпами, що свідчить, як правило, про відносне зниження витрат виробництва та обігу.