Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків

Аналіз грошового потоку – спосіб оцінки кредитоспроможності підприємства, в основу якого покладено використання факторних показників, що характеризують оборот коштів у клієнта в звітному періоді. Саме цим метод аналізу грошового потоку принципово відрізняється від методу оцінки кредитоспроможності клієнта на основі системи фінансових коефіцієнтів, розрахунок яких будується на звітних (сальдових) показниках.

Аналіз грошового потоку полягає в зіставленні відпливу і припливу коштів у позичальника за період, який відповідає строку надання кредиту (див. розд....).

Перевищення ціни реалізації над балансовою оцінкою розглядається як надходження коштів, а зворотна ситуація – як їх витрачання.

Приплив (відплив) коштів у зв’язку зі зміною вартості основних засобів = Вартість основних засобів на кінець періоду – Вартість основних засобів на початок періоду + Результати реалізації основних засобів протягом періоду.

Для аналізу грошового потоку використовують дані як мінімум за три останніх роки. Якщо клієнт мав стійкі перевищення надходження коштів над їх витрачанням, то це свідчить про його фінансову стійкість, а отже, кредитоспроможність.

Насамкінець, систематичне перевищення відтоку грошових коштів над їх притоком характеризує клієнта як некредитоспроможного. Середня величина чистого грошового потоку, що мало підприємство протягом досліджуваного періоду, може бути використана як межа надання нових кредитів чи позик.

Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику

Діловий ризик – це ризик, пов’язаний з несвоєчасним завершенням кругообороту фондів та неефективним використанням ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових). Факторами ділового ризику є різні причини, що призводять до припинення або затримки кругообороту фондів на окремих стадіях: постачання, виробництва, реалізації.

Стадію постачання можна оцінити за такими показниками:

кількістю постачальників та їх надійністю;

потужністю і кількістю складських приміщень;

відповідністю способу транспортування характеру вантажу;

доступністю цін на сировину та його транспортування для позичальника;

кількістю посередників між покупцями і виробником сировини та інших матеріальних цінностей;

віддаленістю постачальника;

економічними факторами;

модою на сировину та інші цінності, що закуповуються;

чинниками валютного ризику;

небезпекою впровадження обмежень на вивіз та ввіз імпортної сировини.

Стадію виробництва можна оцінити за такими показниками:

• наявністю і кваліфікацією робочої сили;

• віком і потужністю обладнання;

• завантаженістю обладнання;

• станом виробничих приміщень;

• продуктивністю робітників;

• продуктивністю обладнання.

Стадію реалізації оцінюють за допомогою таких показників, як:

• кількість покупців та їх платоспроможність;

• диверсифікованість дебіторів;

• ступінь захисту від неплатежів покупців;

• ступінь конкуренції в галузі;

• «порядок розрахунків;

• вплив на ціну зовнішніх факторів;

• демографічні фактори;

• фактори валютного ризику;

• можливість впровадження обмежень на вивіз із країни та ввіз в іншу країну експортної продукції.