Характеристика типу фінансової стійкості та її визначення

У процесі функціонування підприємство може мати різну фінансову стійкість, яку поділяють на чотири типи.

Перший етап фінансової стійкості – це абсолютна стійкість фінансового стану підприємства. За цього типу стійкості запаси і витрати менше суми власного оборотного капіталу та кредитів банку під товарно-матеріальні цінності:

ЗВ<ΣВОК + КР_т.м.п.,

де: ЗВ – запаси і витрати;

КР_Т.М.П. – кредити під товарно-матеріальні цінності.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів (К_зз) більше одиниці:

∑ ВОК + КР_т.м.ц

К_зз = ---------------------- > 1.

ЗВ

Другий етап фінансової стійкості – це нормальна стійкість фінансового стану. За цього типу стійкості гарантується платоспроможність підприємства і виконується умова:

ЗВ = ∑ ВОК + КР_т.м.ц,

і відповідно дорівнює одиниці коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів:

∑ ВОК + КР_{т.м_ц}

К_зз = --------------------------- = 1.

ЗВ

У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів крім власних оборотних коштів також довгострокові і залучені. З погляду фінансового менеджменту такий тип фінансування запасів є ”нормальним”. Нормальна фінансова стійкість є найбільш бажаною для підприємства.

Третій етап фінансової стійкості – це нестійкий (передкризовий) фінансовий стан. За цього типу стійкості відбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобів платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Д_т.в) в оборот підприємства:

ЗВ > ∑ ВОК + КР_т.м.ц + Д_т.в

і відповідно:

∑ ВОК + КР_т.м.ц + Д_т.в

К_зз = --------------------------- = 1.

ЗВ

Фінансова нестійкість вважається припустимою, якщо виконуються такі умови:

1. Виробничі запаси (ВЗ) і готова продукція (ГП) дорівнюють сумі короткострокових кредитів і позикових коштів (ККПК), що беруть участь у формуванні запасів, або перевищують її:

ВЗ + ГП ≥ ККПК.

2. Незавершене виробництво (НВ) і витрати майбутніх періодів (ВМП) дорівнюють величині власного оборотного капіталу або менші від неї:

НВ + ВМП≤ ΣВОК.

У цій ситуації існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

Четвертий етап фінансової стійкості – це кризовий фінансовий стан. За цього типу стійкості підприємство знаходиться на межі банкрутства, за якого запаси і витрати більші від суми власних оборотних коштів, кредитів під товарно-матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел засобів:

ЗВ = ∑ВОК + КР_т.м.ц + Д_т.в

і відповідно:

∑ ВОК + КР_т.м.ц + Д_т.в

К_зз = --------------------------- <1.

ЗВ

Оцінка запасу фінансової стійкості

Важливим аспектом фінансового аналізу є визначення запасу фінансової стійкості, що дає змогу належним чином обґрунтувати управлінські рішення в бізнесі. Такий аналіз прийнято називати маржинальним аналізом. Методика його базується на вивченні співвідношення між трьома групами важливих економічних показників: ”витрати – обсяг виробництва (реалізації) продукції – прибуток” і прогнозуванні величини кожного із цих показників при заданому значенні інших.

Маржинальний дохід підприємства являє собою постійні витрати і прибуток.

Поріг рентабельності (П_рен) являє собою відношення суми постійних витрат (ПВ) до питомої ваги маржинального доходу у виручці (ПВМД):

ПВ

П_рен = ----------.

ПВМД

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що визначається та сума виручки, яка необхідна для покриття всіх постійних витрат підприємства. Рентабельність тут дорівнює нулю. За допомогою цього показника розраховують запас фінансової стійкості (ЗФС):

ВР - П_рен

ЗФС = ----------- ^. 100%,

ВВ

або ЗФС = ВР - П_рен