Основні показники оцінки стану, структури й ефективності використання оборотних активів підприємства

Стан оборотних коштів підприємства характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Відповідно до П(С)БО 2 ”Баланс” наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між підсумком розділу І пасиву балансу ) ”Власний капітал” (рядок 380) та підсумком розділу І активу балансу ”Необоротні активи” (рядок 080) (ф. № 1). Отже, із суми розділу І пасиву балансу ”Власний капітал” (рядок 380) та суми рядка 430 ”Забезпечення наступних витрат і платежів” вираховується сума показників розділу І активу ”Необоротні активи” (рядок 080).

Визначення власних оборотних коштів за двома методичними підходами мають правову основу.

Неврегульованість розміщення оборотних активів і джерел їх формування обумовили пропозиції з удосконалення алгоритму розрахунку власних оборотних коштів щодо повноти їх урахування. Можна виділити такі методичні підходи:

1) ВОК = (Рядок 260 + Рядок 270¹) - (Рядок 620 + Рядок 630¹).

За цим методичним підходом запропоновано до оборотних активів додати ті оборотні активи, які знайшли відображення в розділі III активу балансу, і від цієї суми відняти дані розділу IV пасиву та поточні зобов’язання, які відображено в розділі V пасиву:

2) ВОК = (Рядок 260 + Рядок 270) - (Рядок 620 + Рядок 630).

За другим розрахунком власних оборотних коштів передбачено враховувати всі витрати та доходи майбутніх періодів. Якщо підприємство має на балансі довгострокові кредити, то їх також ураховують, оскільки вони призначені для капітальних інвестицій.

3) ВОК = (Рядок 260 4- Рядок 270) - (Рядок 480 + Рядок 620 + Рядок 630).

Точність фінансового аналізу оборотних активів і фінансових коефіцієнтів може бути забезпечена у разі розшифровок у Примітках до фінансової звітності складу ”Витрат майбутніх періодів” щодо оборотних і необоротних активів, а ”Доходів майбутніх періодів” у розрізі довгострокових та поточних зобов’язань та врахуванні їх при розрахунках.

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу встановити нестачу або надлишок власних оборотних коштів.

Нестача власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх, що може бути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання (на-

–––––––––––––

¹Оборотні активи чи поточні зобов’язання.

приклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами нестачі (браку) власних оборотних коштів можуть бути:

• незадовільна робота маркетингової служби;

• недоотримання передбаченого прибутку;

• невисока відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання;

• несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів;

• наявність необґрунтованої дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

• значне зростання цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів над їх нормативами, необхідними для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах.

До причин появи надлишку власних оборотних коштів можна віднести:

перевищення фактично отриманого прибутку над передбаченим планом;

несплату в повному обсязі платежів до бюджету та державних цільових фондів;

безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій;

неповного використання прибутку на інші цілі, передбачені фінансовим планом, тощо.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів з нормативною, можна судити про абсолютну зміну їх величин.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, відносять коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (К_р.в.). Цей показник визначають як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

Ф_н

К_р.в = ------,

М

де: Ф_н – фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн.);

М – вартість майна підприємства, грн.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовують різні показники, найважливішим з яких є швидкість обороту, яку обчислюють у днях. Вона характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять усі стадії кругообороту на підприємстві:

С ^. Т

О = ––––––

Р

де: О – строк обороту оборотних коштів, днів;

С – середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Т — тривалість періоду, за який обчислюється оборот, днів;

Р – обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовують залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначають оборотність. Якщо її розраховують за рік, то для розрахунку необхідно брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначають середню арифметичну, буде мати такий вигляд:

(С₁ + С₂ +, ..., + С₁₂ + С₁₃)

С = -------------------------------------

13

де: С₁ + С₂ +, ..., + С₁₂ – сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);

С₁₃ – сума оборотних коштів на початок наступного року.

Середню суму оборотних коштів із середньою хронологічною обчислюють за формулою:

(1/2С₁ + С₂ +, ..., + С₁₂ + С₁₃)

С = -------------------------------------

12

Хоча результати підрахунків за обома формулами мають незначні розбіжності, розрахунок, виконаний за формулою (2), статистика вважає точнішим.

Тривалість обороту коштів – це синтетичний показник, за і допомогою якого можна визначити одночасно результати процесу матеріального відтворення – обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період – та ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовують коефіцієнт обороту, який визначають за формулою:

Р

К_о.= ------,

С

де К_о – коефіцієнт обороту;

Р – обсяг реалізації;

С – середня величина оборотних коштів.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Чим більше оборотів вони здійснюють, тим краще використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обороту показником і визначається за формулою.

Він характеризує наявність оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, тим ефективніше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів застосовують коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельності, які обчислюють за формулами:

П П

К_с = ------; Р = ---- . 100%,

С С

де: П – прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р – рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо К_с є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р – відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Чим більше значення першого і другого показників, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1. скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв’язки з постачальниками;

2. прискорення обороту оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів приводить до їх вивільнення. Розрізняють абсолютне та відносне їх вивільнення.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів – це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів відбувається тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов’язань.

Найчастіше в практиці застосовують такі показники:

коефіцієнт забезпечення власними коштами (К_з.к) (коефіцієнт автономії К_а);

коефіцієнт покриття (К_п);

коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_абс.л.).

Коефіцієнт забезпечення власними коштами (К_з.к) визначають як відношення різниці між обсягами власних коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів – виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок розділів II і III активу балансу).

Відповідно до П(С)БО 2 ”Баланс” цей К_з.к визначається як відношення різниці між обсягами власних коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів – виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій та інших оборотних активів (підсумок II активу балансу рядок 260), тобто:

В_к

К_{з.к = ----------,}

∑_о.к.

де: В_к – власні кошти, грн.;

∑_о.к. – загальна сума оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможна. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття К_п – це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу, який визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумок розділу II активу балансу) до суми короткострокових зобов’язань (підсумок розді­лу IV пасиву балансу):

∑_п.а

К_{п = ----------,}

∑_к.л.

де: ∑_п.а – сума всіх поточних активів, грн.;

∑_к.л. – сума короткострокових зобов’язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Вважають, що його рівень у межах 2,0-2,5 є прийнятним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_абс.л) обчислюють як відношення суми грошових коштів та короткострокових фінансових інвестицій підприємства до короткострокових зобов’язань, грн.:

Г_к + К_в

К_{абс.л = -------------,}

∑_к.з.

де: Г_к – грошові кошти;

Г_в – короткострокові інвестиції;

∑_к.з – сума короткострокових зобов’язань.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта 0,25-0,35. Якщо його значення менше ніж 0,2, підприємство вважається неплатоспроможним.

Показники стану й ефективності використання оборотних коштів узагальнимо в табл. ... .

В усіх цих формулах бере участь показник суми оборотних коштів, який складається з оборотних коштів у виробничих запасах, оборотних коштів у виробництві, готової продукції, коштів і коштів у розрахунках. Отже,

Ф_об = Ф_з.р + Ф_н.в + Ф_г.п + Ф_н.н,

де: Ф_з.р – запас ресурсів;

Ф_н.в – незавершене виробництво;

Ф_г.п – запас готової продукції на складі;

Ф_н.н – ненормовані оборотні кошти (готова продукція відвантажена).

Проведення аналізу оборотного капіталу за вказаною схемою включає п’ять етапів:

1. На першому етапі аналізують динаміку загального обсягу оборотних активів, що використовуються підприємством: темпи зміни середньої їх суми в порівнянні з темпами зміни обсягу реалізації продукції та середньої суми всіх