Аналіз основного капіталу (необоротних активів) підприємства

Під основним капіталом (необоротними активами) підприємства розуміють сукупність усіх майнових прав, які належать даному суб’єкту господарювання, у тому числі основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти.

До необоротних активів належать:

• нематеріальні активи;

• незавершене будівництво;

• основні засоби;

• довгострокові фінансові інвестиції;

• довгострокова дебіторська заборгованість;

• відстрочені податкові активи;

• інші необоротні активи.

Частиною майна підприємства є нематеріальні активи, що являють собою вкладання грошових коштів підприємства в нематеріальні об’єкти, які використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності підприємства та приносять дохід.

Оцінка нематеріальних активів підприємства

Нематеріальні активи характеризують активи підприємства, які не мають матеріальної форми, але беруть участь у господарській діяльності та приносять прибуток.

Первісну оцінку нематеріальних активів здійснюють за собівартістю їх придбання чи створення.

Справедлива вартість нематеріального активу – це сума, за якою актив може бути обміняний або отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

Незавершене будівництво – це сума інвестицій, вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Оцінка матеріальних активів (основних засобів) та фінансових інвестицій

Основні засоби – це матеріальні активи, які:

• утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та надання послуг, для здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;

• будуть використовуватися, як очікується, протягом більше від одного періоду;

• функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, а також капітальні вкладення в об’єкти, що належать до основних засобів.

Серед основних виробничих засобів виділяють активну та пасивну їх частини.

До пасивної частини основних виробничих засобів належать ті, які створюють необхідні умови для процесу праці.

Співвідношення між активною та пасивною частинами основних виробничих засобів визначаються насамперед специфікою виробничих і технологічних процесів, які відбуваються в даному суб’єкті, та рівнем технологічного оснащення суб’єкта господарювання.

Кваліфікований актив – це актив, який обов’язково потребує суттєвого періоду часу для підготовки його до використання і за призначенням чи реалізації.

Основні засоби можуть бути отримані обміном на подібні або неподібні активи.

Подібні активи – це активи, які мають однакове функціональне призначення та подібну справедливу вартість.

Довгострокові фінансові інвестиції – це фінансові інвестиції на період більше від одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.

Довгострокові фінансові інвестиції – це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це заборгованість фізичних і юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Відстрочені податкові активи – це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок виникнення різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

İнші необоротні активи – всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.

У процесі виробництва основні засоби, які експлуатуються, зношуються фізично та старіють морально. Ступінь фізичного зносу визначають у процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах як засіб:

1. визначення поточної оцінки незношуваної частини основних засобів;

2. віднесення на готову продукцію одночасних витрат в основні засоби;

3) накопичення фінансових ресурсів для наступного заміщення вибуваючих з виробничого процесу основних засобів чи вкладення в нові виробництва.

Різновидність видів та елементів необоротних активів підприємства визначає необхідність їх попередньої класифікації з метою забезпечення цілеспрямованого управління ними за такими основними ознаками.

1. За функціональними видами необоротні активи в сучасній практиці фінансового обліку та управління поділяють таким чином:

а) основні засоби;

б) нематеріальні активи;

в) незавершені капітальні вкладення;

г) устаткування, призначене до монтажу;

д) довгострокові фінансові вкладення.

2. За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства виділяють такі групи необоротних активів:

а) необоротні активи, які обслуговують операційну діяльність (операційні необоротні активи);

б) необоротні активи, які обслуговують інвестиційну діяльність (інвестиційні необоротні активи);

в) необоротні активи, які задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи).

3. За характером володіння необоротні активи підприємства поділяють на такі групи:

а) власні необоротні активи;

б) орендні необоротні активи.

4. За формами забезпечення кредиту під заставу та особливостями страхування виокремлюють наступні групи необоротних активів:

а) рухомі необоротні активи;

б) нерухомі необоротні активи.

На першій стадії сформовані підприємством необоротні oпераційні активи (основні засоби та нематеріальні активи) в процесі свого використання та зносу переносять частину своєї вартості на готову продукцію;

На другій стадії в процесі реалізації продукції знос необоротних операційних активів накопичується на підприємстві у формі амортизаційних відрахувань.

На третій стадії кошти амортизаційного фонду як частина власних фінансових ресурсів підприємства направляються на відмовлення діючих та придбання аналогічних нових видів необоротних операційних активів.

На третьому етапі аналізу оцінюється стан необоротних активів, які використовує підприємство за ступенем їх зношення (амортизації). У процесі оцінки використовують такі основні показники:

- Коефіцієнт зносу основних засобів. Він розраховується за формулою

КЗ_о.з = З_о.з /ПВ_о.з,

де: КЗ_о.з – коефіцієнт зносу основних засобів;

3 – сума зносу основних засобів підприємства на певну дату;

ПВ_о.з – первісна вартість основних засобів підприємства на певну дату.

- Коефіцієнт строку використання основних засобів. Для його розрахунку використовується формула:

К_о.з = ЗВ_о.з /ПВ_о.з,

де: ЗВ_о.з – залишкова вартість основних засобів підприємства на певну дату.

- Коефіцієнт амортизації нематеріальних активів. Його розрахунок проводиться за формулою:

КА_н.а = А_н.а / ПВ_н.а,

де: КА_оз – коефіцієнт амортизації нематеріальних активів;

А_н.а – сума амортизації нематеріальних активів підприємства на певну дату;

ПВ_н.а – первісна вартість нематеріальних активів підприємства на певну дату.

На четвертому етапі аналізу визначається період обороту операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Він розраховується за формулою:

ПО_о.н.а = ОНА/3,

де: ПО_о.н.а – період обороту операційних необоротних активів, які використовує підприємство;

ОНА/З – середньорічна сума всіх операційних необоротних активів підприємства за первісною вартістю;

3 – середньорічна сума зносу всіх операційних необоротних активів, які використовує підприємство.

На п’ятому етапі аналізу вивчається інтенсивність оновлення необоротних активів у майбутньому періоді. У процесі аналізу використовують такі основні показники:

- Коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів. Він характеризує частку вибулих операційних необоротних активів у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

КВ_о.н.а = ОНА_а / ОНА_поч,

де: КВ_о.н.а – коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів;

ОНА_а – вартість вибулих операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНА_поч – вартість операційних необоротних активів на початок звітного періоду.

- Коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів. Він характеризує приріст нових операційних необоротних активів у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

КО_о.н.а = (ОНА_вв - ОНА_в) / ОНА_к,

де: КО_о.н.а – коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів;

ОНА_вв – вартість знову зведених операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНА_в – вартість вибулих операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНА_к – вартість операційних необоротних активів на кінець звітного періоду.

Вказані показники розраховуються в процесі аналізу не тільки по операційних необоротних активах у цілому, а й у розрізі їх видів – основних засобів та нематеріальних активів.

На шостому етапі аналізу оцінюється рівень ефективності використання операційних необоротних активів у звітному періоді. У процесі оцінки використовують такі основні показники:

- Коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів. Його розрахунок відбувається за формулою:

КР_о.н.а = ЧП_од/ОНА_сер,

де: КР_о.н.а – коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів;

ЧП_од – сума чистого прибутку, отримана підприємством від його операційної діяльності у звітному періоді;

ОНА_сер – середня вартість операційних необоротних активів підприємства у звітному періоді.

- Коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів. Він характеризує обсяг реалізації продукції в розрахунку на одиницю операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Розрахунок цього показника відбувається за формулою:

КВВ_о.н.а = ОР/ОНА_сер,

де: КВВ_о.н.а – коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів;

ОР – обсяг реалізації продукції у звітному періоді;

ОНА_сер – середня вартість операційних необоротних активів у звітному періоді.

2. Оптимізація загального обсягу та складу операційних необоротних активів підприємства.

3. Забезпечення своєчасного оновлення операційних необоротних активів підприємства.

4. Забезпечення ефективного використання операційних необоротних активів підприємства.

5. Формування принципів та оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів.

Якісну характеристику основних засобів оцінюють за допомогою показників:

• частки активної частини основних засобів;

• коефіцієнта зносу;

• коефіцієнта придатності;

• коефіцієнта оновлення;

• коефіцієнта вибуття;

• індексу постійного активу;

• коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів;

• коефіцієнта накопичення зносу;

• коефіцієнта реальної вартості майна тощо.

Усі ці показники характеризують майновий стан підприємства з різних боків.

İндекс постійного активу показує частку основних засобів та необоротних активів у джерелах власних коштів. Його розраховують за формулою:

О_з

КПА = ------,

В_к

де: О_з – основні засоби та необоротні активи;

В_к – власні кошти.

Коефіцієнт накопичення зносу характеризує інтенсивність формування одного із джерел коштів на капітальні вкладення. Цей показник визначають за формулою

С_з

КНЗ = ------,

С_о.з

де: С_з – нарахована сума зносу;

С_о.з – початкова балансова вартість основних засобів.

Цей показник свідчить про ступінь фінансування основних засобів за рахунок зносу.

Важливим показником характеристики майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує, яку частку у вартості майна становлять засоби виробництва:

О_з.з + В _з + Н_в + М_ш.п.

КВМ = ---------------------------,

А

де О_з.з – основні засоби за залишковою вартістю;

В_з – виробничі запаси;

Н_в – незавершене виробництво;

М_ш.п. – п малоцінні та швидкозношувані предмети;

А – вартість активів підприємства.

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Загальноприйнято, що якщо значення цього показника нижче за 0,5, це негативна ознака як для підприємства, так і для його партнерів.