6.Типологія країн світу за площею чисельністю географічним положенням

Групи країн за площею.

Цей поділ ґрунтується на визначенні територіального розміру країни. Відповідно виділяють:

країни-гіганти (площа — понад 3 млн км2) — Росія, Канада, Китай, США, Бразилія, Австралія, Індія;

великі країни (від 1 до 3 млн км2) — у світі їх налічують 21 — Алжир, Ангола, Аргентина, Іран, Казахстан, Мексика, Монголія та ін.;

значні країни (від 500 тис. до 1 млн км2) — Афганістан, Венесуела, Єгипет, Ємен, Нігерія, Пакистан, Туреччина, Україна, Франція, Чилі та ін. (усього — 21);

середні країни (від 100 до 500 тис. км2) — 56 країн: Білорусь, Болгарія, Великобританія, Греція, Ірак, Іспанія, Італія, Північна Корея, Марокко, Польща, Узбекистан та ін;

малі країни (від 10 до 100 тис. км2) — 53 країни: Австрія, Азербайджан, Бельгія, Грузія, Латвія та ін.;

невеликі країни (від 1 до 10 тис. км2) — 8 країн: Бруней, Західне Самоа, Кабо-Верде, Кіпр, Коморські Острови, Люксембург, Маврикій, Тринідад і Тобаго;

мікро держави (країни-карлики) (менше 1 тис. км2) — 24 країни: Андорра, Барбадос, Ватикан, Мальта, Монако, Тонга, Тувалу, Сінгапур та ін.

Чисельність:

Подібне групування країн за чисельністю населення подане в таблиці 5. Звичайно, показники даного групуваня, на відміну від попереднього, дуже динамічні. У першу десятку країн світу в 1995 р. входили (в дужках – чисельність населення в млн. чол.): Китай (1221,5), Індія (935,7), США (263,3), Індонезія (197,6), Бразилія (161,8), Росія (147,0), Пакистан (140,5), Японія (125,1), Бангладеш (120,4), Нігерія (111,7). Сумарна людність цієї групи країн складала 60% населення світу. Найменш людними країнами світу були: Піткерн (66 чол.), Витикан (0,7 тис.чол.), о.Різдва, Токелау, Норфолк, Ніуе, Фолклендські о-ви (1,3 – 2,1 тис.чол.), Сен-П’єр і Мікелон, о.Св. Єлени (6,5 – 6,7 тис.), Ангілья, Тувалу і Науру (9 – 9,9 тис.). Дві останні і Ватикан – незалежні держави.

Україна, маючи в 1995 р. 51,4 млн. чол., посідала 6 місце в Європі і 23 у світі.

Географічне положення як ознаку групування країн можна розглядати з різних точок зору. Цікавим є, зокрема, положення країн щодо морських басейнів, сусідніх країн, регіонів, міжнародних транспортних шляхів (наприклад, судноплавних рік), військово-політичних блоків, вогнищ міжнародної напруженості тощо. З точки зору виходу до морських басейнів країни поділяються на приморські (всього 187) і внутрішньоконтинентальні (41). Серед перших 3 країни (Росія, Канада і США) мають вихід до трьох океанів, ще 2 десятки – до двох. Крім цього, приморські країни можуть бути суто материковими (наприклад, Україна, Туреччина, ПАР, Бразилія), материково-острівними (Данія, Малайзія, Екваторіальна Гвінея, Канада), півострівними (Іспанія, обидві Кореї, Катар), суто острівними. Останніх – близько восьми десятків, 2/3 з них знаходяться в Океанії та Вест-Індії. Найбільше внутрішньоконтинентальних країн в Африці (15), Європі (13), Азії (11, з них 3 мають вихід до внутрішнього Каспійського моря) і лише 2 – в Південній Америці. Для цієї групи країн, як і для решти материкових, важливе значення має кількість сусідів першого порядку. Можна виділити країни з кількістю сусідів: найбільшою (від 10 до 14) – всього 4 (Китай, Росія, Саудівська Аравія, Бразилія), великою (7 - 9) – Франція, Німеччина, Індія, Україна та ін., середньою (4 - 6) – Румунія, Казахстан, Болівія та ін., малою (2 - 3) – Люксембург, Монголія, Сомалі та ін., найменшою (по одному сухопутному сусідові мають 20 країн). Ряд країн останньої групи володіють специфічним географічним положенням – анклавним (внутрішньоконтинентальні країни, оточені навколо територією однієї держави – Ватикан, Сан-Марино і Лесото) та напіванклавним (приморські материкові країни з одним сусідом на суші – Монако, Гамбія, Республіка Корея та ін., всього 7). За показником середньої кількості сусідів першого порядку лідирують африканські та європейські країни (відповідно 4,30 і 4,07). Для країн Азії цей показник складає 3,98, Південної Америки – 3,52, Північної та Центральної Америки – 2,50.