53. Кондиціювання повітря.

Кондиціювання повітря – це створення і автоматичне підтримання в приміщеннях, незалежно від зовнішніх умов, постійних чи змінних, по певній програмі температури, відносної вологості, чистоти і швидкості руху повітря, які є сприятливі для людей чи нормального протікання технологічного процесу.

Тому на промислових підприємствах кондиціювання повітря використовується або для забезпечення комфортних санітарно-гігієгічних умов, або як складова частина технологічного процесу.

Кондиціонер – це вентиляційна установка, яка за допомогою приладів автоматичного регулювання підтримує в приміщенні задані параметри повітряного середовища.

Кондиціонери бувають двох видів:

• установки повного кондиціювання повітря, які забезпечують постійність температури, відносної вологості, швидкості руху повітря і його чистоти;

• установки неповного кондиціювання, які забезпечують постійність тільки частини цих параметрів чи одного параметра, найчастіше температури.

По способу приготування і розподілу повітря кондиціонери поділяються на

• місцеві;

• центральні.

Конструкція центральних кондиціонерів передбачає приготування повітря поза обслуговуючими приміщеннями і його розподіл по системі повітроводів. В місцевих кондиціонерах приготування повітря проходить безпосередньо в обслуговуваних приміщеннях, повітря розподіляються розосереджено, без повітроводів.

54.Вимоги до раціонального освітлення.Основні світлотехнічні покажники

Оптимальна інтенсивність освітлення робочих місць визначається типом виконуваних робіт. Чим точніша робота, чим менший розмір деталі, чим темніший фон, чим більша забрудненість простору, чим більша віддаль, тим більшим і рівномірнішим повинно бути освітлення. Наприклад, для робіт високої точності з діаметром об’єкта 0,1—0,3 мм при малому контрасті об’єкта і фону найменше освітлення люмінесцентними лампами становить 2000 лк. Для неточних робіт з об’єктом діаметром більше 10 мм незалежно від яскравості фону і контрасту найменший рівень освітлення становить 100 лк.

Таблиця 11.4

НОРМИ ОСВІТЛЕННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД РОЗМІРУОБРОБЛЮВАНИХ ДЕТАЛЕЙ І НЕОБХІДНОЇ КОНТРАСТНОСТІ, ЛК

Характеристика деталей	Контрастність
	Підвищена	Середня	Незначна
Надзвичайно малі	500—1000	1500—3000	5000—10000
Дуже малі	200—30	700—1000	2000—3000
Дрібні	100—150	300—500	1000—1500
Невеликі	50—70	150—200	500—700
Середні	20—30	70—100	200—30
Великі	10—15	30—50	100—150

На робочих місцях застосовується місцеве освітлення, яке комбінується із загальним. Існуючі норми передбачають різні рівні освітлення залежно від точності виконуваних робіт. Раціональність освітлення робочих місць забезпечується за умови достатнього його рівня, рівномірності, відсутності тіней і осліплюючої дії джерел світла, оптимального співвідношення між загальним і місцевим освітленням та контрастом.

Інтенсивність загального освітлення повинна становити не менше 10 % інтенсивності місцевого освітлення, а оптимальний контраст двох освітлених поверхонь, що перебувають у полі зору, — 3 : 1 — 5 : 1.

Таблиця 11.5

РЕКОМЕНДОВАНІ ЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО І МІСЦЕВОГО ОСВІТЛЕННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

Розмір деталей, мм	Освітлення, лк
	Загальне	Комбіноване
		Загальне	Місцеве
До 0,2	Більше 300	80—150	Більше 1000
0,2—10	150—300	40—80	300—1000
10—100	80—150	20—40	150—300

Раціональне освітлення виробничих приміщень є важливим показником культури виробництва, фактором підтримання стабільної працездатності та продуктивності праці.

Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість.

До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість.

Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.

Сила світла (І) — це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (ш), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється:

За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) — сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.

Яскравість (В) — визначається як відношення сили світла, що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверх І, що світиться:

 

де /—сила світла, що випромінюється поверхнею в заданому напрямку; S — площа поверхні;

а — кут між нормаллю до елемента поверхні S і напрямком, для якого визначається яскравість.

Одиницею яскравості є н і т (нт) — яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м2.

Освітленість (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S):

За одиницю освітленості прийнято люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею 1 м2, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.

Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкту розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбивання поверхні р, що представляє собою відношення світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї. Фон рахується світлим при р>0,4, середнім — при р=0,2—0,4 і темним, якщо р<0,2.

Контраст між об'єктом і фоном характеризується співвідношенням яскравостей об'єкта, що розглядається (крапка, лінія, знак та інші елементи, що потребують розпізнавання в процесі роботи) та фону. Контраст між об'єктом і фоном визначається за формулою:

де В0та Вф— відповідно яскравості об'єкта і фону, нт.

Контраст рахується великим при k>0,5, середнім — при k=0,2—0,5 та малим — при k<0,2.

Видимість( v) — характеризує здатність ока сприймати об'єкт. Видимість залежить від освітленості, розміру об'єкта розпізнавання, його яскравості, контрасту між об'єктом і фоном, тривалості експозиції:

де k — контраст між об'єктом і фоном;

кпор— пороговий контраст, тобто найменший контраст, що розрізняється оком за даних умов.

Для вимірювання світлотехнічних величин застосовують люксметри, фотометри, вимірювачі видимості тощо.

У виробничих умовах для контролю освітленості робочих місць та загальної освітленості приміщень найчастіше використовують люксметри типів Ю—116, Ю—117 та універсальний портативний цифровий люксметр-яскравомір ТЭС 0693. Робота цих приладів базується на явищі фотоефекту — перетворенні світлової енергії в електричну.