28. Хімічні небезпечні та шкідливі речовини
До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію.
Хімічні небезпеки – це дії хімічних речовин (ХР) та елементів, які здатні завдати шкоди здоров’ю і життю людини. Хімічні небезпеки проявляються, якщо ХР проникають в організм людини крізь органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки.
Хімічні речовини умовно поділяють на такі групи:
Шкідливі ХР можуть спричинити різні захворювання або відхилення стану здоров’я.
Небезпечні хімічні речовини (НХР) здатні викликати масове ураження людей, тварин, рослин у разі забруднення навколишнього середовища. Таких речовин більше сорока. Серед них найпоширеніші такі: хлор (Cl2), аміак (NH3), фосген (COCl2), оксид вуглецю (CO), сірчаний ангідрид (SO2), сірководень (H2S), соляна кислота (HCl) та ін.
Бойові отруйні речовини (БОР) – група надзвичайно високотоксичних ХР, які використовуються для виготовлення хімічної зброї.
Важкі метали – хімічні елементи, густина яких становить понад 5 г/см3 (ртуть, свинець, олово, нікель, мідь, цинк, кадмій, кобальт, миш’як та ін.). Їх більше сорока. Більшість з них розчиняються у воді, стійкі, накопичуються у ґрунті та рослинах. Важкі метали є фактором ризику серцево-судинних захворювань.
Ксенобіотики (від гр. xenos – чужий, bios – життя) – шкідливі речовини, які безпосередньо або побічно негативно впливають на життєдіяльність. Серед них особливе місце посідають так звані хладони (фреони), які використовуються в холодильниках як хладогени. Потрапляючи в атмосферу, вони руйнують озоновий шар атмосфери, що захищає планету від згубної дії ультрафіолетового випромінювання Сонця, і таким чином створюють екологічну небезпеку.
Ядохімікати – хімічні препарати. Велику групу ядохімікатів становлять пестициди (від лат. pestis – зараза), які використовуються для захисту сільськогосподарських рослин від бур’янів (гербіциди), висушування і передчасного опадання листя (дефоліанти), знищення шкідливих гризунів (зооциди), кліщів і комах (акарациди) та ін.
Фітотоксиканти універсальної дії знищують усі види рослин. Якщо ядохімікати використані неправильно або у разі аварій з викидом їх у навколишнє середовище, слід вжити заходів щодо захисту людей, тварин і довкілля.
Джерелами хімічних небезпек є викиди хімічних речовин в атмосферу, забруднені стоки у водойми, забруднені продукти харчування.
Кількісною характеристикою ступеня зараження повітря, води є концентрація С, яка визначається масою ХР в одиниці об’єму: мг/л; г/м3.
Ступінь зараження поверхонь предметів характеризується щільністю зараження Qм – массою ХР на одиниці зараженої поверхні: г/м2 , мг/см2.
Для характеристики ступеня хімічної небезпеки в промисловій зоні використовують такий параметр – гранично допустиму концентрацію (ГДК) – це така концентрація ХР у повітрі робочої зони, за якої щоденна робота упродовж 8 годин або 41 години щотижня протягом всього робочого стажу не може викликати захворювання або відхилення у стані здоров’я в процесі роботи або у віддалені терміни життя нинішнього і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.007-76 «Вредные вещества. Класификация и общие требования безопасности»).
Якщо в робочій зоні присутні декілька хімічних речовин, близьких за хімічними властивостями і характеристикою дії на організм людини, їх концентрація має відповідати таким умовам:
де С1, С2, ... Сn – фактична концентрація 1, 2, ... n-го типу ХР;
ГДК1, ГДК2, ... ГДКn – гранично допустима концентрація 1, 2 ... n-го типу ХР.
Небезпечні хімічні речовини за ступенем небезпечної дії на організм людини поділяють на чотири класи:
– надзвичайно небезпечні (ГДК менша, ніж 0,1 мг/м3);
– високонебезпечні (ГДК становить 0,1–1,0 мг/м3 );
– помірно небезпечні (ГДК становить 1,0–10 мг/м3);
– малонебезпечні (ГДК понад 10 мг/м3 ).