28.Сутність менеджменту і лідерства в управліннізмінами.

Визначимося з поняттями ,,менеджмент і лідерство”. Відзначимо,що ці поняття не тотожні,хоч в багатьох аспектах подібні. Менеджери як керівники на посаду призначаються. Отже,їх влада на бізнес-процеси базується на формальних повноваженнях,пов’язаних з посадовимиобов’язками. Лідерами,як правило,поступово стають всередині групи,хоч не мають формальних повноважень бути керівниками. Проте варто враховувати,що лідери здатні впливати на роботу інших людей за межами сфери діяльності,визначеної формальними повноваженнями.

Питання управління-менеджменту конкретно пов’язано зі сферою поведінки людей,тобто з діями людей на роботі і розкривається в розділі управління – організаційна поведінка (ОП).

Якщо говорити в загальному,то керівництво є частиною управління людьми, їх інтелектом, вміннями, їх координація для досягнення цілей організації. Коли менеджери спонукають службовців,спрямовують діяльність інших,добирають найефективніший канал комунікації,знаходять ключ до серця і свідомості кожного,залагоджують конфлікти – вони керують людьми.

Менеджери відповідальні і за структуру організації. Це вже організаційна діяльність. Вона містить у собі визначення того,які завдання треба виконати, хто їх має виконати, яким чином необхідно групувати завдання, хто перед ким звітує,і коли слід приймати рішення.

Розуміння організаційної поведінки стосується певних проблем,які часто не виступають на поверхню (а менеджери повинні знати підлеглих дуже добре). Значної частини ОП не видно неозброєним оком. Коли ми розглядаємо організацію,то аналізуємо її формальні аспекти,як-от: стратегію,цілі,напрями діяльності,процедури,структуру,технологію,офіційні повноваження та ланцюг передачі розпоряджень.

Не розкриваються неформальні сторони організаційної поведінки,про які менеджери повинні добре знати і керуватись у своїй роботі. Тому діяльність менеджерів в організації можна зобразити у двох кольорах:темному і світлому. Видимі сторони− темний колір,а приховані – світлий.

Складові роботи менеджерів

Видимі сторони 1.Стратегії 2.Цілі 3.Напрями діяльності і процедури 4.Структура 5.Технології 6.Офіційні повноваження 7.Послідовне передавання повноважень

Приховані сторони 1.Ставлення 2.Сприйняття 3.Групові норми 4.Неформальні взаємини 5.Міжособистісні і між групові конфлікти

Організаційна поведінка концентрує увагу на двох основних питаннях : вивчення поведінки окремих людей на роботі, а також групової поведінки. Вивчення поведінки окремих людей стосується вивчення формування особистості, ставлення сприйняття ,навчання і мотивації. Групова поведінка охоплює норми поводження людей на роботі,ролі , формування групи і конфлікти. Слід зазначити ,що поведінка окремих працівників і їхня поведінка в групі відрізняються. Тому менеджер повинен вміти пояснити і прогнозувати поведінку . Це вміння потрібне,щоб керувати поведінкою працівників. Успіх менеджера залежить від уміння спонукати до виконання поставлених завдань. Менеджер також повинен не тільки уміти пояснити, чому працівники надають перевагу певним видам роботи ,а інших не хочуть виконувати ,але й передбачити,як працівники відреагують на різні спонукальні заходи, пов’язані з певними змінами.

В першу чергу мова йде про продуктивність роботи працівника,невихід на роботу,зміна роботи. Це стосується розуміння особистості працівників,їх сприйняття ,здатності і до навчання ,що дає змогу передбачити рівень продуктивності праці, задоволення чи незадоволення роботою а також причини невиходу на роботу і перехід на іншу роботу.

Менеджер вивчає ставлення працівників до роботи,тобто дає оцінку їх відношення до роботи. Ставлення оцінюється трьома компонентами: пізнання,почуттям,поведінкою. Якщо пізнання – це переконання ,думки ,знання та інформація,якою володіє особа ,то почуття – це є емоційний елемент ставлення, а поведінка відображає наміри діяти у певний спосіб щодо кого чи чого-небудь.

Менеджерів цікавить ставлення працівника до роботи. Видами ставлення до роботи є : задоволення роботою,участь у роботі і відданість організації. Слід пам’ятати ,що люди прагнуть узгодженості свого і ставлення, і своєї поведінки до роботи. Менеджери повинні усувати неузгодженість ставлення і поведінки працівників, добиватись зменшення цього дисонансу.

Зменшення неузгодженості – це ключ до підвищення ефективності роботи. Менеджер як офіційний ,легітимний працівник фірми виконує видимі і невидимі форми управління діяльністю. Він здатний впливати на навколишніх і наділений для цього відповідними управлінськими повноваженнями.

В ідеалі менеджером повинні бути і керівниками і лідерами. Тобто вони повинні здійснювати функції планування ,організування ,керівництва і контролю.Однак на практиці такого не буває. Серед працівників знаходяться люди, які здатні впливати на інших ,однак вони не можуть виконувати інших функцій менеджменту. Такі люди називаються лідерами. Це працівник ,який здатнийвпливати на інших ,забезпечуючи тим самим досягнення певних організаційних цілей необхідних змін.