
- •Сутність та еволюція теорії стратегічного управління.
- •Роль ресурсної концепції в стратегічному управлінні підприємством
- •Сутність та передумови виникнення перетворюючого менеджменту як нової концепції стратегічного управління підприємством.
- •Сучасні підходи до визначення понять «зміни», «стратегічні змін», «управління стратегічними змінами».
- •Термін „зміни” використовується у бізнес-середовищі для позначення
- •5. Зміни і стабільність, класифікація змін на підприємстві.47
- •Визначення рівня стратегічних змін, необхідних підприємству.
- •Підходи до здійснення змін у відповідності з концепцією організаційних метафор г. Моргана.
- •Модель процесу організаційних змін за к. Левіном.
- •9.Характеристика стадії підготовки достратегічних змін.
- •10. Особливості стадії впровадження змін та стадії оцінки і закріплення результатів.
- •11. Обґрунтування необхідних змін за моделлю організаційного розвитку л. Грейнера.
- •12. Зміни в управлінні організацією згідно моделі життєвого циклу і. Адізеса.
- •13. Концепція управління життєвим циклом організації і. Адізеса „раеі”.
- •14. Використання концепції в. Тарасенка „64 стратегеми” в управлінні стратегічними змінами.
- •17. Сучасні підходи до управління знаннями.
- •19.Сутність, типиорганізаційноїкультуритачинники, щовпливають на їїформування.
- •20. Визначення відповідності культури і організаційної структури підприємства в процесі реалізації стратегії.
- •21. Процесуправлінняорганізаційною культурою і шляху їїреформування.
- •22. Етика і культура організації.
- •23. Поняття та природа змін, їх місце у діяльності підприємства.
- •24. Внутрішні і зовнішні джерела змін.
- •25. Рівні змін та їх характеристика, методи адаптації команди до організаційних змін.
- •26. Основні характеристики організаційногозабезпеченнязмін.
- •27. Взаємозв’язокорганізаційноїструктури і стратегічнихзмін.
- •28.Сутність менеджменту і лідерства в управліннізмінами.
- •29. Менеджери та підприємці як організатори змін, їх компетенція.
- •30. Детермінанти ефективності менеджера як лідера зі змін: особистість лідерів з імін, загальна ситуація, стиль лідерства та управління.
- •41. Поведінкові теорії лідерства в управлінні змінами.
- •42. Ситуаційні теорії лідерства в управлінні змінами.
- •43. Сучасні теорії лідерства в управлінні змінами.
- •44. Ефективна стратегія як основоположна умова конкурентоздатності організації.
- •45. Основні стратегії розвитку організації та ресурси забезпечення їх реалізації.
- •46. Управління ризиками при реалізації стратегії організаційних змін.
- •47.Сутність та принципи берчмаркінгу.
- •48. Різновиди бенчмаркінгу, його етапи.
- •49. Впровадження бенчмаркінгу в управлінні змінами.
- •50. Моделі управління змінами: порівняльна характеристика (за к. Левіна, Гріфіним–Яцурою, р. Дафтом).
- •51. Сутність опору змінам і йогопричини.
- •52. Види і прояви опору змінам.
- •53. Підходи до управління опором в умовахстратегічнихзмін.
- •54. Поняття та сутність системи соціально-психологічного забезпечення стратегічних змін.
- •55. Організаційна культура в умовах змін.
- •56. Аналіз „поля сил” за к. Левінимдля забезпеченнястратегічногоорганізаційногорозвитку.
- •57.Управління організаційними стратегічними змінами.
- •58. Мотивація та формування стратегічної поведінки.
- •59. Фактори вибору організаційної структури управління на різних стадіях життєвого циклу.
- •60. Характеристика переваг і недоліківрізнихорганізаційних структур в процесі здійснення змін.
26. Основні характеристики організаційногозабезпеченнязмін.
Адаптація до змін середовища вимагає значних змін у роботі кожної організації. Такі зміни стосуються :
напрямів перетворень організаційних відносин і структур ;
впровадження нових організаційних заходів для забезпечення стабільної діяльності в нових умовах.
Впровадження організаційних змін вимагає змін в організаційних відносинах, які відображають комплекс стійких та складних свідомо створених зв’язків та взаємодії елементів виробничо-управлінської системи, які існують на підприємстві. Організаційні відносини поділяються на формальні і неформальні, внутрішньосистемні і міжсистемні,лінійні та функціональні, субординаційні (вертикальні) та координаційні (горизонтальні), галузеві, міжгалузеві та територіальні та ін.
Зміна цілей, розробка нових стратегій впливає на організаційні відносини всередині та за межами організації. Тому вони мають формуватись свідомо, спираючись на баланс інтересів усіх зацікавлених у стратегічному розвитку осіб. Для організаційної підтримки стратегічних змін, система стратегічного управління повинна мати відповідну систему забезпечення.
Організаційне забезпечення стратегічного управління (ОЗСУ) охоплює сукупність структурних та динамічних (процесних) організаційних відносин всередині та за межами організації. Вони включають сукупність конкретних субординаційних і координаційних, лінійних і функціональних та інших організаційних зв’язків, систем підпорядкування, звітності, контролю, методів організаційного аналізу (аудиту), організаційного проектування, правових норм, втілених у внутрішні нормативні документи, за допомогою яких підприємство забезпечує досягнення цілей розвитку.
ОЗСУ - це створення (удосконалення) діючих та забезпечення ефективного функціонування окремих елементів організаційної системи (підсистем, рівнів, ланок, зв’язків, а також організаційного механізму управління суб’єктом господарювання у відповідності до обраних стратегій.
ОЗСУ - має об’єктом свого впливу окремі організаційно оформлені елементи управління та ті, які створюються згідно з обраними стратегіями. При впровадженні ОЗСУ цілі традиційних ОСУ треба переорієнтовувати на стратегічні. Іншими словами, вони мають бути взаємопов’язані і спрямовані .
Приклад. « Створити і впровадити у виробництво нову продукцію» . «Впровадити ресурсозберігаючі технології». При цьому треба говорити не взагалі, а конкретно, яку продукцію, яку технологію, які механізми управління тощо. Для виконання цих завдань треба встановити контрольні точки, організувати роботу виконавців, розробити систему стимулів для якісного виконання роботи тощо. Треба також змінити відповідно структуру системи управління стратегічними змінами.
У центрі уваги керівників має бути найбільш інерційна складова системи управління – організаційна структура. Вона має бути інструментом сприяння стратегічного розвитку. Цьому також мають бути підпорядковані процеси управління за рахунок впровадження нових технологій. Метою ОЗСУ є формування стратегічного організаційного потенціалу, який складається з таких елементів :
формування стратегічно орієнтованого підприємства;
організації діяльності фірми згідно з встановленими стратегічними цілями та стратегіями ;
перебудова діяльності всіх ланок для роботи у стратегічному режимі;
реорганізації як усієї оргструктури управління, так і окремих ланок згідно з потребами ринку і стану зовнішнього середовища.