1.Діагноз: іхс.Прогресуюча стенокардія

2. Принципи лікування стенокардії:

- дієта №10;

• антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель);

• нітрати короткої або тривалої дії (нітрогліцерин, нітросорбіт, ізокет, кардикет);

• бетаадреноблокатори (атенолол, метопролол, бісопролол);

• антагоністи кальцію (ніфедипін, амлодипін);

• інгібітори АПФ (лізиноприл, еналаприл);

• статини (симвастатин, ловастатин).

• Визначення добового діурезу і водного балансу

Мета: Діагностична.

Показання: Призначення лікаря

Протипоказання:немає

Місце виконання: Лікувальний заклад.

Підготувати необхідне: Мірний стакан, вага для зважування фруктів, овочів, градуйована ємність (бажано на 3 літри), банка ємністю 0,5 л

Алгоритм виконання: Психологічно підготуйте пацієнта до виконання маніпуляції, отримайте згоду на проведення дослідження. а) визначення добового діурезу: 1.Пацієнт вранці о 6 годині повинен прокинутись і звільнити сечовий міхур в туалет (ця сеча не збирається). 2.Лежачий пацієнт збирає сечу в сечоприймач або підкладне судно, молодша медична сестра виливає її в туалет. 3.Протягом доби (вдень та в ночі) до 6 години ранку наступного дня, пацєнт збирає сечу в банку ємністю 0,5 л і зливає її в градуйовану ємність. 4.Лежачий пацієнт збирає сечу в сечоприймач або підкладне судно, молодша медична сестра виливає її в відповідну ємнісь. 5.Після закінчення доби медична сестра визначає кількість виділеної сечі і записує цифрою результат вимірювання у відповідну графу температурного листка. б) визначення водного балансу: 1.Протягом усієї доби фіксувати кількість випитої пацієнтом рідини, включаючи не тільки напої, а і рідку частину перших страв. 2.Зважувати на вазі фрукти і овочі, тому що маса фруктів та овочів приймається повністю за кількість спожитої рідини. 3.Враховувати кількість рідини, введеної парентерально. 4.Водний баланс визначити по співвідношенню прийнятої рідини та виділеної за добу сечі. 5.Оформіть направлення. 6.Зробіть відмітку про виконання процедури. 7.Добовий діурез в нормі повинен становити не менше 75-80% від усієї прийнятої за добу рідини.

№22

1. Діагноз:Хронічний гастрит з підвищеною секрецією типу В.

2. Обстеження:

1. загальний клінічний аналіз крові і сечі

2. біохімічне дослідження крові

3. рН-метрія шлункового вмісту

4. езофагогастродуоденоскопія з біопсією

5. рентгенографія шлунка

4. Підготовка пацієнта до езофагогастродуоденоскопії.

І. Місце проведення: ендоскопічний кабінет.

ІІ. Оснащення робочого місця:

1. Медична карта стаціонарного пацієнта або амбулаторна карта пацієнта.

2. Гастроскопічний стіл.

3. Езофагогастродуоденоскоп і приналежності до нього.

4. Стерильний шприц ємністю 5 мл з голками.

5. Стерильний пінцет.

6. Стерильні ватні кульки.

7. 0,1% розчин атропіну сульфату в ампулах.

8. 50% розчин анальгіну в ампулах.

9. 2% розчин тримекаїну у флаконі.

10. 70° етиловий спирт у флаконі.

11. Рушники (індивідуальний для пацієнта та індивідуальний для медичноїсестри).

12. Стерильні гумові рукавички.

13. Аптечка з серцево-судинними засоба­ми, збуджуючими дихальний центр і десенсибілізуючими препаратами.

ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:

- заздалегідь провести психологічну підготовку пацієнта, у доступній формі пояснити йому необхідність та послідовність проведення процедури. По­яснити пацієнту, що від його поведінки залежатиме безпечність прове­дення езофагогастродуоденоскопії;

- роз'яснити правила підготовки до даного дослідження.

IV. Основні етапи виконання навику:

а) підготовка пацієнта до дослідження:

1. Напередодні, о 18 годині прийняти легку вечерю.

2. На дослідження в ендоскопічний кабінет з'явитися уранці натще, з руш­ником.

3. За призначенням лікаря при необхідності за 15-20 хвилин до дослід­ження провести премедикацію: 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату ввести підшкірно, 2 мл 50% розчину анальгіну ввести внутрішньом'язово. Доцільність попереднього введення знеболюючих засобів, вид і дозу лікар вирішує індивідуально.

4. Безпосередньо перед процедурою запропонувати пацієнту вийняти знімні зубні протези (при їх наявності); розстебнути стискаючий одяг.

5. Здійснити анестезію слизової оболонки ротоглотки 2% розчином тримекаїну (лідокаїну, дикаїну, новокаїну) шляхом зрошення.

6. Запропонувати пацієнту лягти на лівий бік (на гастроскопічному столі) із витягнутою лівою ногою, а праву ногу зігнути в колінному та кульшово­му суглобах.

7. Під голову пацієнта підкласти валик, підстелити рушник.

7. Порекомендувати пацієнту зафіксувати руки таким чином, щоб вони не заважали лікарю виконувати дослідження.

8. Попросити пацієнта спокійно лежати, рівномірно дихати, не ковтати сли­ну, і не розмовляти під час обстеження.

б) асистування лікарю під час проведення езофагогастродуоденоскопії:

1. Зафіксувати голову пацієнта в такому положенні, щоб глотка та стра­вохід утворювали пряму лінію.

2. Слідкувати за положенням ротоблокатора (загубника).

3. Спостерігати за загальним станом пацієнта під час проведення процеду­ри, оцінюючи колір шкірних покривів, частоту пульсу, правильність по­ложення його на столі.

4. Езофагогастродуоденоскопію лікар-ендоскопіст виконує в стерильних гумових рукавичках.

При виконанні таких маніпуляцій як: ін'єкція, фіксація ендоскопа у необхідній позиції, участь у проведенні біопсії, виконанні лікувальних втручань руки слід додатково двічі помити з милом під про­точною водою, витерти індивідуальним рушником і одягнути стерильні гумові рукавички.

5. Порекомендувати пацієнту після проведення процедури протягом 1-2 годин не приймати їжу (до повного відновлення ковтання), а якщо про­водилася біопсія, то протягом 24 годин не приймати гарячу їжу. Не сіда­ти за кермо автомобіля.

6. Провести дезінфекцію і стерилізацію ендоскопа згідно з інструкцією.

№23