8. Теорія динамічної еквівалентності ю. Найди.

«Переклад – процес пошуку природних еквівалентів». Ю.Найди працював у American Bible Society, перекладав Біблію на різні мови та вивів два типи еквівалентності.

За Ю. Найди (Towards the Science of Translation) еквівалентність буває двох видів:

• формальна (штучне утворення) : збереження пунктуації, принцип конкорданса (переклад одного слова завжди одним еквівалентом)

• динамічна: орієнтована на реакцію рецептора (той вплив, який чиниться на рецептора, має чинитися на рец. перекладу. Це викликало дуже бурхливу реакцію. У деяких випадках встановлення динамічної Е пов*язане з радикальною адаптацією.(приклад про маїс і текілу)

9. Загальна характеристика теорії рівнів еквівалентності в.Комісарова

Головною метою акту перекладу є створення такого тексту перекладу який би перебував у від ношені з оригіналом у стані еквівалентності

Комісаров намагається об’єднати 2 погляди на еквівалентність :

- структурно семантичний

- функціонально комунікативна

5 рівнів на яких встановлюється еквівалентність

Перші два як мовні , інші комунікативні

Розташовує ієрархічно ( найвищий найголовніший )

1-рівень мовного знаку

2-рівень висловлювання

3-рівень структури повідомлення

4-рівень опису ситуації

5-рівень мети комунікації

Процес перекладу в цілому відбувається за для реалізації певної мети. А отже ті засоби які вибирає перекладач обумовлені тим, наскільки вони можуть сприяти досягненню саме цієї мети

Загальна характеристика теорії рівнів еквівалентності

Рівень еквівалентності завжди буде певним чином регулюватися перекладачем залежно від обставин, в деяких випадках перекладач буде змушений знижувати структурно-семантичну еквівалентність ,щоб підняти функціонально – комунікативну еквівалентність .

Комісаров каже :

• В процесі перекладу рівень екв. на кожному з цих рівнів буде обмежуватися забезпечити екв. на більш високих рівнях. Найвищий ступінь екв. може бути досягнут на 5 рівні

• Виділення цих рівнів є штучним в процесі перекладу , їх не можна виокремити

• Екв. встановлюється на всіх рівнях одномоментно

10. Еквівалентність на рівні структури висловлювання

На цьому рівні Комісаров виділяє 2 типи інформації:

1.Інформ. що передається власне структурним висловлення не залежно від його лексичного складу

Жорсткі правила розташування слів у реченні . зміна порядку слів також може використовуватись з стилістичною метою . Темо-рематична організація висловлювання, нова інформація – наприкінці висловлювання. Структура речення в перекладі має бути передана з урахуванням його темо-рематичної організації, наявності компенсаційних механізмів перекладу.

2.Інформ. що передається стійкими словосполученнями певних лексичних одиниць

Висловлення можуть складатись зі стійких словосполучень . Стійкі словосполучення - ускладнюють процес перекладу на всіх етапах перекладу . словосполучення також можуть змінюватись автором зі стилістичною метою

11. Еквівалентність на рівні повідомлення , опису ситуації, мети комунікації

Еквівалентність на рівні повідомлення.

Повідомлення є засобом опису ситуації. Описуючи певну ситуацію, автор має побудувати повідомлення за доп.мовних знаків та структур. Кожну ситуацію можна описати за допомогою різних повідомлень , адже вона має багато аспектів , охопити які в одному повідомленні неможливо. Тому опис ситуації завжди є фактично вказуванням на окремі ознаки та відносини між ними. Таким чином в основі варіативності повідомлень завжди знаходиться екстралінгвістичні чинники .

Повідомлення , що описують одну ситуацію, можуть відрізнятися характером та кількістю ознак , які в цьому повідомлені згадані , характеру зв’язку між ними , послідовністю , стилістичним забарвленням.

Еквівалентність перекладу значною мірою зумовлюється максимальною подібністю у мові оригіналу та мові перекладу , що означає співпадання характеристик обраних для опису . частина інформації необхідна для опису ситуації , передається без доп. мовних знаків

Еквівалентність на рівні опису ситуації.

У другому типі еквівалентності загальна частина змісту оригіналу і перекладу не тільки передає однакову мету комунікації, але й відображає одну й ту ж позамовних ситуацію, тобто сукупність об'єктів і зв'язків між об'єктами, що описується у висловленні. Будь-який текст містить інформацію про щось, співвіднесений з якоюсь реальною чи уявною ситуацією. Комунікативна функція тексту не може здійснюватися інакше, як за посередництвом ситуативно-орієнтованого повідомлення. Більш повне відтворення змісту оригіналу далеко не означає передачі всіх смислових елементів оригіналу. Збереження вказівки на однакову ситуацію супроводжується в перекладах цього типу значними структурно-семантичними розбіжностями з оригіналом. Одна і та ж ситуація може описуватися через різні комбінації властивих їй особливостей. Наслідком цього є можливість і необхідність ототожнення ситуацій, що описуються з різних сторін. У мові з'являються набори висловлювань, що сприймаються носіями мови як синонімічні, незважаючи на повне неспівпадіння складових їхніх мовних засобів. Люди здатні усвідомлювати ідентичність ситуацій, описаних абсолютно різними способами. Для другого типу еквівалентності характерна ідентифікація в оригіналі і перекладі однієї і тієї ж ситуації при зміні способу її опису. Основою смислового ототожнення різномовних текстів служить тут універсальний характер відносин між мовою і екстралінгвістичної реальністю. Другий тип еквівалентності представлений перекладами, змістова близькість яких до оригіналу також не грунтується на спільності значень використаних мовних засобів. У подібних висловлюваннях більшість слів і синтаксичних структур оригіналу не знаходить безпосередньої відповідності в тексті перекладу. Таким чином, для відносин між оригіналами і перекладами цього типу характерно: 1) неспівмірність лексичного складу і синтаксичної організації "; 2) неможливість зв'язати лексику і структуру оригіналу і перекладу відносинами семантичного перефразирования або синтаксичної трансформації; 3) збереження в перекладі мети комунікації; 4) збереження в перекладі вказівки на ту ж саму ситуацію.

Еквівалентність на рівні мети комунікації.

Будь-які повідомлення завжди мають якусь мету в комунікації. Цілі мовця можуть бути різноманітними: повідомлення або отримання інформації, прохання, наказ, обіцянка, погроза, оцінка ситуації, вираження позитивних або негативних емоцій. Відтворення мети оригіналу при перекладі має величезне значення, адже воно є необхідною мінімальною умовою встановлення еквівалентності оригіналу та перекладу. Якщо відтворення мети комунікації неможливе за умови тотожності описуваної ситуації, то доводиться відмовлятися від відтворення змісту оригіналу на інших рівнях.