1.Практична необхідність та теоретичні передумови виникнення теоретичного перекладознавства.

Сучасне перекладознавство сформувалось як самостійна наукова дисципліна в основному в другій половині двадцятого сторіччя. Післявоєнне розширення міжнародних контактів у всіх сферах людського спілкування, що викликало різке збільшення потреби в перекладах і перекладачах, стало могутнім стимулом для росту теоретичних досліджень перекладацької діяльності. За останні 50 років з'явилася величезна кількість робіт, велика різноманітність теоретичних концепцій і методів дослідження

Передумови:

• інформативний переклад, тобто передача інформації, виходить на перший план;

• зміна суспільного життя, заснування Ліги Націй;

• зростає кількість перекладачів, бо виникає методологічна потреба у швидкому і правильному перекладі.

Теоретичне перекладознавство:

• теорія перекладу

• критика перекладу (визначення якості перекладу)

• методика навчання перекладу (розробляє принципи підготовки перекладачів)

Теоретичне перекладознавство починає формуватися у двох напрямках:

1. літературознавчий

2. мовознавчий

Періодизація

30 рр ХХ ст. – створення передумов для створення галузі перекладу, літературознавче перекладознавство;

кінець 40х – початок 50х рр. – формування основ ТП; виникнення та початок розвитку напрямків ТП, теорія літератури.

2. Предмет лінгвістичного перекладознавства.

Лінгвістичне перекладознавство – перехід від літератури до мови. Переклад – мовно-мовленнєва діяльність, яка здійснюється засобами мови. Мова – система, яка об’єднує дві складові: словник і граматику.

«Теорія закономірних відповідників» А.Рецький – «О закономерных соответствиях при переходе на родной язик» А. Рецкер (1950) (перетворення перекладу – це заміна одних одиниць на інші, які є їх відповідниками – переклад перетворюється) – епохальна книга радянського дослідника А.В. Фьодорова «Введение в теорию перевода», у той час розвивалася потужна школа перекладу (1953) - «Порівняльна стилістика французької та англійської мов» Віне і Дербельне (1958) – Джон Керфорд «Лінгвістична теорія перекладу» (про ієрархію мовної системи) – починає активно розвиватися проблематика перекладу з точки зору мови у різних країнах – з 80х рр. – активно розвиваються інші навички та з’являються як критики мовного підходу: культурологічний напрямок – розгляд перекладу як культурологічного феномену; когнітивний – пов'язаний із свідомістю людини, як вона діє переклад – процес, який відбувається у свідомості людини.

Об’єкт дослідження теорії перекладу – переклад. Переклад – процес або діяльність заміни одного мовного матеріалу на інший; результат перекладу одного тексту на інший. Предмет – різноманітні прояви перекладу.

3. Методи та завдання лінгвістичного перекладознавства.

Теорія перекладу – міждисциплінарна синтетична наука. ТП застосовує методи наукових дисциплін. Наприклад, лінгвістика (напрям семантики – значення слів, конструкцій) – метод семантичного аналізу (компонентно-семантичного аналізу): значення слова складається з елементарних смислів, аналізуючи значення слова, дослідники виділяють різні компоненти значення.

Чарльз Моріс – семіотик (семіотика – наука про знакові системи), він вивід такі типи відносин: семантика (метод компонентного синтаксису, виділення компонентів слів), прагматика, ситактика.

ТП активно використовує методи інших дисциплін та має власні методи. Наприклад, порівняльний (головний метод ТП) – порівняння тексту оригіналу і перекладу. Типи висновків порівняльного методу: 1. що і як перекладати; 2 типові приклади перекладацьких труднощів і шляхи їхнього подолання; 3. типові перекладацькі помилки.

Завдання ТП:

• розкрити та описати загальні лінгвістичні основи перекладу , що означає вказати на ті особл. мов та закономірності які лежать в основі

• розробити класифікацію перекладів

• описати еквівалентність як основну характеристику

• змоделювати процес перекладу

• розкрити вплив суб’ективних чинників