44.Плоскогірний тип рельєфу.

Плоскогір´я – велика ділянка суходолу, яка високо (за 500 м) піднята над навкружною територією і характеризується значним ерозійним розчленуванням при відносно слабкому розчленуванні плоских поверхонь вододілу. У відношенні геологічної структури вважається, що плоскогір´я складені горизонтально залеглими породами і по суті тотожні плато з більш глибоко розчленованим рельєфом. До плоскогір´я також відносять вирівняні в платформових умовах ділянки гірської країни, складені дислокованими породами. В Україні є в Криму.

45.Долинно-балковий тип рельєфу (сиртовий) є найпоширенішим типом флювіального рельєфу, сформований сукупністю річок та їхніх приток різних порядків. Найвиразнішим і типовим є рельєф у районах поширення гумідного типу клімату з ділянками рівнинного рельєфу (зазвичай на платформах), горизонтальним або близьким до нього заляганням поверхневих гірських порід та їхньою відносною однорідністю. Тут спостерігається чіткі чергування річкових долин різних розмірів і межиріч, які мають плавні обриси у плані й профілі, що зумовлюються пластичністю самої текучої води, її плавною і поступовою рельєфно утворювальною дією.

46. Рельєф типу «поганих (дурних) земель».

У передгірних областях з аридним кліматом поширений флювіальний тип рельєфу, який називають бедленд (від амер. «зіпсовані»,або «погані», землі). Тимчасові водні потоки за відсутності значного грунтово-рослинного покриву створюють хаотичне поєднання чис­ленних ерозійних схилів, що робить неможливим будь-яке господарське використання території.

Бедленд - вид сухого рельєфу з глиняними грунтами, що складається з мережі горбів з вузькими гребенями, пересічених ярами. Виникає в результаті розмиву (ерозії) глиняних порід вітром і сезонними зливовими потоками. Надзвичайно складний для пересування. Бедленд часто забарвлений в найрізноманітніші кольори, від чорних і червоних до світлих глин.

Бедленд - один з рельєфів, що самих змінюються, тому багато палеонтологічних знахідок було зроблено саме в бедленді, після вимивання чергового шару грунту.

Поширений в більшості гірничо-пустинних і напівпустинних районів світу. Найбільш відомий бедленд розташований у східних подножій Скелястих гір в Північній Америці (США і Канада). Природні території, що охороняються, містять бедленд, включають національні парки Бедлендс (штат Південна Дакота, а також парк штату Монтана в штаті Небраска. Відомі території в Саськачеване і Альберті в Канаді.

47. Ярково-балковий рельєф.

переважно поширений у сухих сте­пах , де верхня частина геологічного розрізу представлена породами лесової формації, що легко руйнуються глибинною ерозією. Крім того,для цих районів характерні опади у вигляді злив, що є причиною інтенсивного площинного і лінійного стоку. Тому у межах Азово-Причорноморської низовини на ерозійні ландшафти припадає майже половина всієї території. У сухих степах пониззя Волги поширений сиртовий тип флювіального рельєфу.

48. Умови утворення і живлення льодовиків.

Рельєфоутворювальна діяльність давніх і сучасних льодовиків — один із найважливіших екзогенних чинників, які перетворюють земну поверхню. І хоча площа крижаного покриву Землі нині становить дещо більше ніж 16 млн. км² (11 % площі суходолу), проте у плейстоценовий період льодовики займали площу близько 45 млн. км², або 30% поверхні материків планети.

Основна частина сучасних льодовиків припадає на острова Антарктиди та Арктики.

Утворення льодовиків можливе лише за певних умов.

По-перше, температура навколишнього середовища має бути мінусовою, щоб атмосферні опади випадали у твердому стані (сніг). Їх нагромадження з часом зумовлює природне ущільнення снігу, перетворюючи його на кристалічний сніг у вигляді великих кристалів — фірн, а в подальшому — у глетчерний лід, тобто лід льодовиків суходолу.

По- друге, важливою умовою для формування покривів, льоду, здатних перетворювати земну поверхню, є її зручність для нагромаджен­ня льодових мас так званої критичної товщини . Тільки на горизонтальних і субгоризонтальних поверхнях можуть відбуватися нагромадження льоду і його подальші пластичні деформації, тобто рух і геоморфологічна діяльність. На крутих схилах гір це не відбувається, тому вони залишаються оголеними.