86. Структура і методи геоморфологічних досліджень.

Дослідження рельєфу проводять за допомогою загальнонаукових, власне геоморфологічних і інших методів наук. До загальнонаукових методів належать:

1. аналіз – розгляд предмету чи явища по частинах

2. синтез – створення висновку

3. абстрагування – відокремлення від непотрібних даних.

4. узагальнення – підбивання підсумків, виявлення найголовніших елементів.

5. інерція – висновки про загальне

6. моделювання – вивчення якогось явища чи об’єкта шляхом дослідження його моделей.

Будь-яке дослідження починається із вивчення зовнішнього вигляду рельєфу. Сюди відносять методи:

- морфологічний

- морфометричний

- морфоструктурний.

Проведення дослідження поділяється на етапи:

1. підготовчий – аналіз літератури, підготовка картографічних матеріалів.

2. польовий – збереження нових матеріалів, складення первинної геоморфологічної карти

3. камеральний – опрацювання зібраного матеріалу. Складається карта і дається звіт.

87. Принципи побудови картосхеми горизонтального розчленування рельєфу.

Картосхему будують на топографічній карті або її копії. Оцінюють тільки цілі квадрати. Спочатку на карті виділяють тальвеги, це лінії що з´єднують найнижчі точки дна лінійно витягнутої ерозійної форми рельєфу. Тальвеги виділяють з низу вверх, від долини до верхів’їв. Після того як виділені всі тальвеги, переходять до визначення їхньої довжини. Довжину визначають за допомогою циркуля – вимірника. У кожному цілому квадраті визначають довжину всіх тальвегів у см, потім переводять їх у км. Зважаючи на масштаби карти значення горизонтального розчленування заокруглюють до сотих і виписують у середину квадрата. Якщо у квадраті немає тальвегів, то пишуть 0 і не зафарбовують. Далі складають шкалу 35 градацій, де найменше число входить у 1 градацію, а найбільше – в останню. Розфарбовують шкалу кольорами з однієї гами від найсвітлішого до найтемнішого. Шкалу вкладаємо до карти або в зошит.

89. Вік рельєфу.

Формування уявлень щодо віку рельєфу відбувалося з нагромадженням даних історичної геології, палеонтології, динамічної та структурної геології, тектоніки та космології, абсолютної та відносної геохронології. Вік рельєфу – це критерій стійкості окремих категорій рельєфу, що важливо для господарського використання земної поверхні. Вік рельєфу – час від початкового становлення рельєфу до формування його кінцевого вигляду. Вік є також основним чинником, який використовують для вивчення складових навколишнього середовища – ґрунтів , поверхневих та підземних вод. Він дає змогу отримати інформацію не тільки щодо певних нерівностей земної поверхні, а й з’ясувати закономірності нагромадження корисних копалин, міграції підземних вод. У геоморфології визначають абсолютний і відносний вік рельєфу. Абсолютний вік визначається за часом напіврозкладу ізотопів в гірських породах, що утворюють рельєф. Відносний вік визначають за стадією розвитку, за співвідношенням форм різного віку, за часом, коли рельєф набув сучасних рис.