29.Класифікація заплав за особливостями рельєфу.

За характером рельєфу розрізняють сегментні, паралельно-гривисті та обваловані заплави річок.

Перші характерні для річок, в яких відбувається інтенсивне меандрування, оскільки саме у них спостерігається утворення дугоподібних грив і знижень, зайнятих озерами, що розділяють гриви. Такі ознаки рельєфу заплави є наслідком переформування меандр і блукання русла днищем долини.

Паралельно-гривисті заплави виникають у разі зміщення великих річок у одного зі схилів (Дніпро, Волга та ін.). Особливістю рельєфу тих заплав є наявність довгих поздовжніх (паралельних руслу) гряд і знижень між ними.

Обваловані заплави властиві річкам, що перетинають передгірні рівнини. Внаслідок різкого зниження швид­кості після виходу річок на рівнину вони інтенсивно акумулюють завислий матеріал, і часто русло піднімається над заплавою. Під час повеней вода прориває високі прируслові вали і заливає значні площі. Оскільки вода не має можливості повернутися до русла під час спа­дання повені (цьому часто перешкоджають прируслові вали), вона сприяє заболочуванню й утворенню плавнів, наприклад у пониззях Тереку та Кубані.

Плавні — це ділянки заплав південних річок, що затоплюються на тривалий час водопіллями і вкриті водно-болотною та болотно-лучною рослинністю.

30.Класифікація заплав за геологічною будовою.

За умови тектонічного опускання чи піднімання рівня базису ерозії товщина алювію може значно збільшуватися. За цією ознакою розрізняють заплави акумулятивні (з нормальною товщиною алювію) і цокольні, що пов’язані з проявом глибинної ерозії та алювієм незнач­ної товщини, який залягає на корінних породах ложа річкової до­лини.

31.Річкова тераса,її морфологічні елементи.

Річкові тераси - ступінчасті горизонтальні або злегка нахилені до русла річки поверхні, які ярусами піднімаються одна над одною по обидві сторони русла і простягаються від витоку до гирла. Складені алювіальними відкладами. Тераси - свідчення того, що колись ріка текла на більш високому рівні. Це - давні заплави, які вийшли з-під рівня води внаслідок врізання річки, тому в їх межах зустрічаються ті ж форми рельєфу, але менш виражені. Чим вище знаходиться тераса – тим вона старіша. Поверхня терас обмежена брівкою і типовим швом.

Ріка може різними способами врізатися в поверхню і при цьому утворюються різні тераси: накладені,прихилені,вкладені,врізані.

32.Причини формування терас.

Основними причинами, внаслідок яких формуються річкові тераси, є такі.

1. Жива сила потоку залежить від маси води. Якщо у басейні ріки клімат стає вологішим, тобто зростає повноводність і посилюється ерозійна здатність водного потоку, відбувається порушення рівноваги між здатністю ріки до розмивання та опором гірських порід, що встановилася раніше. Внаслідок чергового етапу врізання формується новий профіль рівноваги, що відповідає зміненому гідродинамічному йому режиму водного потоку. Після врізання заплава виходить з-під впливу руслового потоку, стає недосяжною для повеней і перетворюється на терасу.

2.Відбувається зміна базису ерозії. Під час зниження рівня басейну , куди потрапляє ріка, в її гирловій частині спостерігається врізання як реакція на різницю висот між новим базисом ерозії та положенням витоку ріки. Воно поступово поширюється вгору за течією до того місця, де ухил давнього поздовжнього профілю є настільки значним, що збільшення його, зумовлене регресивною ерозією,практично не позначатиметься на ерозійній здатності ріки.

3.Зміна положення базису ерозії та утворення надзаплавних терас може спричинятися також певними тектонічними чинниками.