90. Геоморфологічні карти і їх типи.

Геоморфологічні карти відносяться до тематичних карт. Їх поділяють за

- змістом

- призначенням

- масштабом.

В свою чергу за масштабом карти поділяються на:

- великомасштабні 1:200000

- середньомасштабні 1:200000 – 1:1000000

- оглядові менше 5000000

За змістом карти поділяють на

- за урахуванням ступеня схоплення

За ступенем узагальнення.

За ступенем охоплення поділяють на:

- окремі

- загальні

За ступенем узагальнення:

- аналогічні

- синтетичні

- комплексні

За призначенням

- загальні

- вибіркові

За призначенням

- широкорозрахункові,

- вузькорозрахункові

Геоморфологічні карти відображають зовнішні риси, вік, генезис і розвиток рельєфу.

91. Структурно-геоморфологічний аналіз. Суть поняття геоморфоструктури.

Структурно-геоморфологічний метод – найважливіший метод геоморфології для дослідження земної кори та її будови і її давньої і сучасної динаміки. Він дає інформацію щодо ролі ендогенних процесів у рельєфотворенні та методи оцінювання тектонічних формацій, складу і стійкості гірських порід та їх роль у формуванні рельєфу. Цей метод ґрунтується на відображенні у рельєфі особливостей геологічної структури осадових і кристалічних порід і впливу магматизму та утворення форм земної поверхні.

Морфоструктури – переважно великі форми рельєфу, що утворилися при взаємодії ендогенних та екзогенних сил за провідної ролі ендогенного чинника, тобто рухів земної кори. До них належать деякі гірські системи та їх частини: хребти, нагір’я, плоскогір’я, міжгірні западини, низовини і височини, рівнини, окремі тектонічні структури, відображені у рельєфі.

Морфоструктура – це закономірності розміщення певних форм рельєфу залежно від особливостей внутрішньої будови земної кори, особливо її верхньої частини що бере участь у створенні форми рельєфу.

92. Тектонічні одиниці геоморфологічної регіоналізації чи район.

Геоморфологічний район – це територіально відокремлена одиниця, яку характеризує специфічне, неповторне поєднання кількох типів рельєфу або один тип; у межах районів виділяють підрайони. А деякі дослідники для регіональних схем використовують ще дрібніші одиниці, ніж підрайон. Усього виходить 13 таксонів: материк (океан), зона, країна, провінція, підпровінція, область, підобласть, макрорайон, макропідрайон, мезорайон, мезопідрайон, мікрорайон, мікропідрайон.

Регіони різного таксономічного рангу співвідносяться один з одним як частина з цілим. їхня цілісність і неповторність відображена наданням кожному регіонові власних назв за місцевими географічними об'єктами.

У випадку районування виникає проблема поєднання в одній системі морфоструктурних і морфоскульптурних особливостей території, тому серед підходів до районування виділяють морфоструктурний (бере до уваги, передусім, ендогенні чинники рельєфотворення, ефективніший для гірських територій), морфоскульптурний (орієнтований на екзогенне рельєфотворення) і комплексний (синтезує обидва підходи). 93. Геоморфологія в Укр. Історичному аспекті.

Становлення укр. Геоморфологічної школи відбувалося упродовж тривалого часу і повязане з іменами таких вчених:

- Рудницький,Полянський досліджували річкові долини та лесовий покрив,що вкривав давні тераси;

- Тутковський вивчав вплив еолових процесів на перетворення рельєфу;

- Різниченко розробив класифікацію форм рельєфу, утворених гляціодислокаціями.

- Берг уперше здійснив геоморфологічне районування,вивчив дію клімату на рельєф, грунти, рослинний і тваринний світ, дослідив територію України.