Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzamen.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
312.32 Кб
Скачать

62. Поверхневі форми рельєфу карстових областей.

Голий карст поширений у районах, де в гірських породах можуть відбуватися процеси карстування, виходять на денну поверхню, а кліматичні умови регіону не сприяють утворенню кори вивітрювання, яка

могла б вкрити їх шаром значної товщини. карровими борознами, або каррами .

Типовими морфоскульитурами відкритого карсту є каррові борозни, або карри , що переважно утворюються внаслідок корозійної і хімічної діяльності води та змивання елювіальних продуктів до карстових знижень, а також самі зниження — лійки, блюдця, полья, доліни тощо. Западини значних розмірів зазвичай називають польями , а западини незначних розмірів - «долінами»

Карстові лійки зазвичай мають округлу чи овальну, іноді неправильну форму в плані та лійкоподібний поперечний переріз із крутими й прямими схилами . На дні багатьох карстових лійок нагромаджуються пухкі осадові породи, що змиваються із схилів, іноді днища мають тріщини в яких затримуються атмосферні опади. Потім ці тріщини округлюються і набувають вигляду отворів округлої чи овальної форми діаметром кілька десятків сантиметрів. Такі отвори, що поглинають поверхневий стік, називають понорами.

63. Ріки і долини карстових областей.

Характерною формою для карстових областей, є карстові долини, які часто зникають в місцях, де вода «втікає» в понори.

Це так звані сліпі долини, які формуються на контакті нерозчинних порід з розчинними. До кінця не доведено генезис сухих річкових долин, які зустрічаються в місцях виходу на поверхню вапнякових порід. Щукін (1960) виділяє 5 типів річкових долин карстових областей:

  • епізодичні ріки (не виходять із зони аерації), вода в них з´являється лише під час злив, коли не встигає відводитись понорами, які є в руслі;

  • постійні ріки, днища яких лежать вище рівня грунтових вод карстового масиву (багатоводні, починаються за межами карстового масиву; при проходженні через карстовий масив вони втрачають воду, але не зникають повністю) долини – каньйоноподібні;

  • ріки, які прорізали не лише карстові породи, але і водоупорні породи під ними, багатоводні, часто живляться з джерел на контакті карстових і водоупорних порід;

  • підземні (печерні ріки) протікають системою підземних галерей. Можуть зароджуватись в межах карстових масивів або за їх межами, іноді виходять на поверхню як воклюзивні джерела.

64. Печери карстових областей.

Печери часто утворюють складну систему відносно вузьких каналів і просторих розширень — залів, які мають численні відгалуження, змінюють напрям і часто розміщуються на різних рівнях у кілька поверхів.

Печера може мати тільки один вхідний отвір, на іншому кінці вона закупорена обвалом, натічними утвореннями чи розпадається на систему вузьких тріщин і каналів, крізь які важко проникнути. Це – сліпі, або мішкоподібні печери. В інших випадках печери відкрива­ються и назовні двома або кількома виходами, розміщеними на протилежних кінцях, це — прохідні печери.

На склепіннях, днищах і стінах багатьох печер є різноманітні натічні утворення з вапна. Зі стелі печер звисають вертикальні вузькі та довгі утвори, що нагадують льодяні бурульки.

Більшість карстових печер утворюється після вилуговування, порід або за спільної дії процесів розчинення й розмивання гірської породи. Велике значення має роль обвалювання породи особливо на зрілих стадіях розроблення печерних порожнин. Деякі печери виникли під впливом термальних і мінеральних вод. Карстовим печерам властивий специфічний кліматичний режим.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]