59. Термоерозія і термоабразія.

Термоерозія-термін, що використовується для позначення ерозії в області багаторічної мерзлоти. Своєрідність процесу термоерозіі полягає в поєднанні теплового і механічного впливу поточної води на багаторічномерзлі гірські породи. Визначальними фактором розвитку термоерозіі є найважливіші характеристики багаторічномерзлих порід: температура, літологічний склад, льодистість грунтів, форма залягання підземного льоду, особливості кріотекстури та ін термоерозія тісно пов'язана з процессаммі термокарст і термоабразіі.

Термоабразія , поєднання процесів теплового і механічного руйнування берегів водоймищ при дії хвиль на ділянках побережжя, складених мерзлими гірськими породами, що містять велику кількість підземних крижаних тіл. Іншими чинниками, що визначають інтенсивність термоабразії., є температура води і енергія хвилерізних процесів — основні умови розмиву і винесення рихлого матеріалу, що складає берегові уступи.

60. Поняття «карст». Умови карстоутворення.

Карстовими називають геоморфологічні процеси, які відбуваються завдяки здатності поверхневих чи підземних вод здійснювати хімічне вилуговування або розчинення осадових гірських порід — карбонатних, сульфатних, сольових. Такі процеси відповідно форму­ють досить своєрідний вигляд земної поверхні.

Визначальною умовою розвитку карстових процесів є наявність гірських порід, здатних до вилуговування (чи розчинення). За цією ознакою розрізняють сульфатний (поширений у сульфатних поро­дах гіпсі, ангідриті, мірабіліті, бариті та деяких інших), карбонат­ний (карстові процеси відбуваються у вапняках, доломітах та поро­дах, багатих на сидерит, магнезит тощо) і сольовий (поширений пере­важно у товщах кам’яної та калійної солей) карст.

До найсприятливіших умов карстового процесу належать такі:

1.Достатня кількість СО2, розчиненого у воді.

2. Рельєф плоских межиріч і спадистих схилів, що забезпечує тривалий вплив поверхневих вод на гірські породи та значну інфільтрацію.

3. Значний об’єм гірських порід, здатних до вилуговування,та відсутність великої кількості домішок, що гальмують перебіг карстового процесу.

4. Структура породи здатна спричинити інтенсивну міграцію підземних вод у масиві порід, що зазнають карстових процесів.

5. Вплив тектонічного чинника, що сприяє дренуванню гірських порід системою розломів, тріщин та інших деформацій.

6. Достатнє зволоження, сприятливий температурний режим.

7. Сприятливі умови для оновлення підземних вод.

61. Гідрологічний режим карстових областей.

Для того щоб відбувся процес карстування, необхідною умовою є існування принаймні трьох зон, які розрізняються за гідрогеологічним режимом.

Верхню зону – від денної поверхні до дзеркала підземних вод — називають зоною аерації,

або зоною вертикальної циркуляції вод. Тут переважає вільний гравітаційний рух води, який відбувається періодично, під час надходження з поверхні дощових або талих вод.

Нижче залягає зона періодично повного насичення, де спостерігаються неритмічні, різкі коливання рівнів підземних вод, які можуть досягати значної амплітуди. У місцях поширення нерозчинних осадових порід частина поверхневого стоку витрачається на стікання, а інфільтрація поверхневого стоку відбувається значно повільніше і рівномірніше.

Верхня межа зони карстового масиву — зони постійного повного насичення збігається з рівнем найнижчого стояння підземних вод, а нижня — належить до поверхні водотривких порід — певного водотривкого тривкого горизонту. На цьому поверсі рух підземних вод здійснюється майже горизонтально або, згідно з ухилом водотривкого шару, від центру карстового масиву до його країв. На периферії масиву відбувається розвантаження водоносного горизонту у річкові долини, або просто на денну поверхню на схилах долин, балок.