56. Друмліни, ози, ками.

Друмліни - невисокі, витягнуті у напрямі руху льодовика узвишшя. Їхні обриси нагадують краплю під час падіння, звернену своїм тупим кінцем до льодовикового центру. Фронтальна щодо напряму руху льоду частина друмліна іноді складена кристалічними породами, її схил значно стрімкіший за схил тилової частини. Друмліни часто утвори скупчення, до кількох тисяч.

Ози - вузькі та довгі, звивисті гряди, орієнтовані по нормалі до гряд кінцевих морен Вони складені шаруватими пісками, гравієм і галечниками. Висота гряд щодо навколишньої місцевості зазвичай становить 20 — 50 м, іноді — до 70 м, а ширина біля основи — від кількох десятків метрів до кількох сотень метрів. Схили круті (30 — 40°), гребінь вузький (кілька метрів), іноді розширюєш до 2 —3 км. Утворення озів здебільшого зумовлене відкладенням відносно сортованого уламкового матеріалу у крайових частинах льодовикового щита.

Ками - пагорби висотою до кількох десятків метрів з округлими профілями вершинних частин, які трапляються поодинці або утворюють скупчення, що іноді займають значну площу.Вони складені шаруватими пісками, супісками і суглинками з непорушеним заляганням пластів

57. Будова і типи багаторічно мерзлих грунтів (вічної мерзлоти).

Виникнення і тривале існування мерзлих гірських порід на великій площі суходолу зумовлене низкою причин. Однією з них є існування у минулому на певній території потужних льодовикових покривів, які проморожували верхню частину літосфери на значну глибину. Під час відступу льодовикових покривів відбувалася деградація мерзлих товщ, що поширилася до межі, де середньорічна температура становить близько -1 °С і нижче. Водночас навіть там, де льодовикові покриви у минулому були відсутні, колишні кліматичні мінімуми спричинили появу мерзлих гірських порід які існують і нині внаслідок різкоконтинентального клімату і значного вистуджування поверхні в холодну пору року. Навіть сучасне потепління клімату, притаманне голоценовому періоду, виявилося нездатним спричинити повну деградацію багаторічної мерзлоти.

Лід у мерзлих породах присутній у різних формах: у формі льодового цементу (замерзла вода у порах та капілярна вода), льодовикових включень і великих льодових тіл — лінз або жил. За умовами утворення розрізняють сингенетичні та епігенетичні породи багаторічної мерзлоти. Сингенетичні мерзлі породи утворюються водночас із нагромадженням осадків, а епігенетичні — після нагромадження порід.

58. Мерзлотні деформації і форми рельєфу.

Найпоширенішими є дрібні або середні за розмірами мерзлотні форми. Більші форми, які трапляються в районах багаторічної мерзлоти, — це або тектонічні форми, або утворені діяльністю флювіальних чи гляціальних процесів. Вони формують різноманітні і значні за розмірами нерівності, поверхню яких моделюють, перетворюють характерні елементи власне мерзлотних процесів.

Усі відомі мерзлотні форми за генезисом і тими фізичними процесами, які брали участь в їхньому утворенні, поділяють на такі групи:

1.Форми, пов’язані з формуванням морозних тріщин і повторно - жильного льоду (льодові клини,полігони морозного розтріскування).

2.Структурні форми, утворені морозним сортуванням пухкого матеріалу, а також процесами інволюції(кам’янисті кільця,багатокутники)

3.Форми спучування і полії.(льодові пагорби,наземні полії,річкові полії,гідро лаколіти)

4.Форми, спричинені нівальним вивітрюванням та альтипланацією.

5.Термокарстові форми.(нагірні тераси

6.Форми утворені процесами соліфлюкції.