5.Культурно-історичне значення племен Трипільської культури. Надо дописать историческое значение!

Трипільська культура – культура доби енеоліту на території України, Молдавії та Румунії (V – III тис. до н. е.). Виникла внаслідок просування на Схід давньоземлеробських племен з Балкан та Подунав’я. Нині її залишки відкриті у 38 селах Київщини, 25 – Поділля, 20 – Західної України. Основними заняттями трипільців були землеробство і скотарство, деяку роль, особливо на ранньому етапі, відігравали мисливство, рибальство, збиральництво. Основні знаряддя праці, предмети побуту й прикраси виготовляли з кременю, каменю, кістки, рогу та глини. Вже на ранньому етапі трипільської культури з’явилися перші металеві вироби: мідні шила, рибальські гачки, прикраси. Згодом почали виготовляти мідні тесла, долота, провушні сокири, кинджали. Посуд ліпили руками й випалювали у спеціальних горнах, прикрашали заглибленим орнаментом й оздоблювали багатобарвним розписом (червоною, чорною, білою фарбами). Ідеологія носіїв трипільської культури тісно пов’язана з культом предків. З культовими уявленнями пов’язані й ритуальні поховання в житлах. Для пізнього етапу трипільської культури характерні великі колективні могильники за межами поселень. Історична доля трипільських племен ще не достатньо з’ясована. Деякі з них, очевидно, були асимільовані носіями інших культур наприкінці III тис. до н. е. Не менш ймовірно й те, що багато здобутків культури племен-трипільців запозичили скіфи, фракійці та інші народи.

6.Вплив на історико-культурний розвиток слов’ян кочових племен, що заселяли територію сучасної України. Культура кіммерійців, скіфів та сарматів. ??

 Вторгнення войовничих кочових племен зі Сходу знищило трипільську цивілізацію, дещо загальмувало розвиток її культури. Окремі елементи культури, а іноді й цілі її пласти були успадковані іншими народами, що проживали в Україні. Вони були збережені, переосмислені й розвинуті в куль­турі цих народів.Наприклад, культ Родової матері — образ наймудрішої жінки, яка очолювала рід, і культ Рожаниці — богині родючості, а також обря­ди, пов'язані з поклонінням Місяцю, збереглися в Київській Русі аж до запровадження християнства. У пізніші часи із скарбниці куль­тури, що розвинулась на грунті трипільської цивілізації, наші далекі предки успадкували навики ремісників, технологію будівельників, культуру землеробства.

Культура кочових пле­мен особливо так званих "шнуровиків" які прийшли з півночі, тобто з країн Прибалтики і Центральної Європи. Утворювали специфічні змішування двох ет­носів та їх культур. У цей період, що дістав назву "пізнє Трипілля", культура східних слов'ян зазнала істотних змін: хлібороба замінив вершник, мирного жителя — воїн, вола — кінь і т. д. Поселення ви­носяться на високі стрімкі берегові масиви, вони оточуються рова­ми, селище набуває ознак городища. Змінюється характер житла, зво­дяться малі будинки або напівземлянки, замість печі використовуєть­ся відкрите вогнище. Зміни відбуваються в системі господарства, різко збільшується поголів'я коней, що посилило швидкість пересування і військову мобільність.

Розвиток бронзового лиття, виникнення поливного землеробства, поява кочового скотарства, вдосконалення знарядь праці, зростання суспільного продукту висунуло потребу в охороні суспільного багат­ства. Відбувається мілітаризація суспільства. Деградує мистецтво, зокрема керамічне виробництво, втрачається його технічна й художня досконалість, розписна кераміка зникає, орнамент спрощуєть­ся. Все це призвело до занепаду найцінішої культури східних слов'ян.

Наступним етапом формування культури східнослов'янських племен була скіфська культура (VI—II ст. до н. е.). З численних іранських племен найбільше культурних пам'яток залишили в Укра­їні скіфи. Історично ця назва охоплювала багато місцевих племен південних районів Східної Європи. У південній Право- і Лівобереж­ній Україні залишилась велика культурно-мистецька спадщина скіфської доби. Знайдено великі городища, де були насипані курга­ни, оточені глибокими ровами або високими валами. У них ховали скіфських царів, вельмож і воїнів.

Розкопки показали, що з небіжчиком клали його зброю, коштов­ності й побутові речі, забитих коней і слуг. Скіфське мистецтво зба­гатило слов'янську культуру, зокрема — житлове будівництво. Багато відо­мих дослідників української культури слушно вважають, що скіфське мистецтво було одним з джерел слов'янської культур­ної спадщини.