14. Життєвий цикл продукції

Життє́вий цикл проду́кції (ви́робу) (англ. Product lifecycle) — сукупність взаємопов'язаних процесів послідовної зміни стану продукції від початку дослідження та обґрунтування розроблення до припинення експлуатації виробу, застосування (зберігання) матеріалу.

Класичний життєвий цикл товару складається з чотирьох етапів:

Етап впровадження - період появи нового товару на ринку і поступового збільшення обсягу продажу. Причини слід шукати в нерозвиненій інфраструктурі, у небажанні покупців змінювати свої звички - кількість новаторів, згодних "експериментувати" з новим товаром, лише 2,5%. Як бачимо, на цьому етапі фірма несе збитки через необхідність покрити витрати на впровадження.

Етап зростання відбувається з моменту, коли фірма починає отримувати прибуток, що супроводжується швидким зростанням обсягу продажу і свідчить про те, що товар схвалено споживачами. Базова стратегія цього періоду називається "Переваги", оскільки вона побудована на урахуванні дій конкурентів, чисельність яких збільшується, Основна мета маркетингу на цьому етапі - "максимізація частки ринку".

Етап зрілості. темпи приросту збуту на цьому етапі уповільнюються. Це й не дивно, бо саме тоді на ринку з'являється чимало конкурентних аналогів. Фірма має докласти значних зусиль для стабілізації попиту на свою продукцію. Маркетингова ціль на цьому етапі: максимізація прибутку і стабілізація частки ринку, а стратегія, яка відповідає етапу зрілості, має назву "Захист".

Етап спаду. У цей перід споживачі переходять на використання нового товару. Кількість конкурентів зменшується, обсяги реалізації і прибуток знижуються. Стратегія, що має назву "Відхід", передбачає зняття товару з виробництва. Ціни знижуються, хоча наприкінці періоду на деякі товари можуть збільшитися; використовується лише частина каналів товароруху; витрати на маркетингові заходи незначні. На цьому етапі компанія має прийняти одне з двох можливих рішень: або зняти марку з продажу або відродити марку, тобто відновити популярність марки, виробництво якої раніше було припинено.

15. Життєвий цикл конкурентних переваг фірми

Життєвий цикл конкурентних переваг фірми Включає стадії: становлення, зрілість, зникнення.

На кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується , що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметррах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно віслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

16. Стратегічна сегментація: групи стратегічного впливу (гсв)

Для вибору стратегічних позицій фірми в рамках товарної стратегії доцільно використовувати концепції стратегічних зон господарювання (СЗГ), зон стратегічних ресурсів (ЗСР) і груп стратегічного впливу (ГСВ) .

Стратегічна зона господарювання (СЗГ) - це окремий сегмент зовнішнього середовища фірми, на який фірма бажає і має (або хоче мати) вихід.

Зони стратегічних ресурсів (ЗСР) - сукупність постачальників основоположних ресурсів, здатних забезпечити одержання фірмою цих ресурсів для виводу на ринок того чи іншого товарного асортименту.

Групи стратегічного впливу (ГСВ) - це контактні аудиторії, здатні чинити тиск на місію фірми як у бік її розширення або звуження, так і її корінного зміна (товариства захисту споживачів, уряд, громадськість, «зелені» і т.д.).

Аналіз потенційних характеристик СЗГ, ЗСР і ГСВ дозволяє визначити найбільш раціональні напрямки стратегії розвитку фірми.

Перший крок цього аналізу полягає у визначенні відповідних зон, в їх дослідженні поза зв'язків зі структурою фірми та її поточної продукції. Результат аналізу - оцінка перспективи, що відкриваються будь-якому конкуренту.

Другий крок - розробка відповідної номенклатури виробів і розподіл відповідальності між структурними підрозділами фірми за вибір галузі діяльності, розробку конкурентоспроможних виробів і збутових стратегій, а також за забезпечення прибутку. Для цього всередині підприємства виділяють стратегічні господарюючі центри (СХЦ), на які покладають відповідальність за вибір стратегічних напрямків діяльності, і центри поточної комерційної діяльності (ЦТКД), на які покладають відповідальність за забезпечення прибутку.

Як тільки на зміну одній технології приходить інша, проблема їх співвідношення стає для фірми справою найважливішого стратегічного вибору: зберігати (і як довго) традиційну технологію (наявні технічні та технологічні ресурси, а, отже, і всі інші види ресурсів) або переходити на нову, через яку певна частина продукції випускається фірмою, може просто виявитися застарілою.