53.Виробнича стратегія.

Виробнича стратегія - це така функціональна стратегія, яка забезпечує досягнення певних рівнів розвитку виробництва (по обсягах, номенклатурі, яко­сті, ефективності, технології) відповідно до вимог кор.-поративної, конкурентних і функціональних стратегій, особливо маркетингової.

Основні завдання виробничої стратегії можна звести до наступних:

- планування виробництва відповідно до корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприєм­ства;

- створення системи контролю за реалізацією виробни­чих планів і завдань по стратегічних строках;

- раціональне використання виробничих фондів, зростан­ня фондовіддачі;

- раціональне використання особистого фактору вироб­ництва і зростання продуктивності праці;

- систематичне оновлення техніки і обладнання;

- оновлення технологій, постійне освоєння ресурсозбері­гаючих технологій;

- вдосконалення організації виробництва;

- вдосконалення організації праці її і її оплати;

- покращення умов праці;

- економія ресурсів, зниження собівартості продукції;

- інтенсифікація виробництва;

- розвиток мотиваційних механізмів і інші завдання.

54.Процес ний підхід у стратегічному управлінні.

Процесний підхід в управлінні означає розгляд діяльності організації як сукупності бізнес процесів, які спрямовані на реалізацію встановлених стратегічних цілей організації. Процесна концепція управління не зводиться до формальної ідентифікації бізнес – процесів, вона змінює фокус управлінського впливу, зокрема на логіку і технології виконання бізнес-процесів, визначає вимоги до входів і виходів, використовуваних ресурсів (персонал, обладнання, інструменти, виробниче середовище, інформація і т.д.), критерії оцінювання результативності процесу і задоволеності його клієнтів [6]. Для кожного з процесів повинен бути визначений «власник», який відповідатиме за результативність процесу. А найголовніше — перш ніж представити будь-яку діяльність як процес, необхідно переконатися, що ця діяльність приносить компанії додану вартість [3]. В той же час, реінжиніринг бізнес-процесів може вважатися стратегічним тільки в тому випадку, якщо новостворені бізнес-процеси виявляться важко імітованими конкурентами, проте основу конкурентної переваги становлять не самі процеси, а цілий комплекс компонент, що складається з бізнес-моделі, важко імітованих бізнес-процесів, спеціалізованих сервісів та продуктів.

55.Поведінковий підхід у стратегічному управлінні.

Аналіззарубіжногодосвідудовів, щовчені при дослідженніпроцесівприйняття управлінськихрішень і стратегічноговиборуспираються, здебільшого, на поведінкові характеристики, а сааме компетенціїосіб, щоїхприймають. Головне питання, щовирішується в цьомунапрямі, – якітіголовні елементидіяльності, котрімають бути виконані, щоб результат вважавсядосягнутим і задовольнявпевні вимоги в межах кваліфікації.

Поведінковийпідхід даєзмогуінтерпретуватистратегічнеуправліннябанківськоюдіяльністю через суб’єктивнускладовуцьогопроцесу, тобто через впливу переджень, переконань, мотивів, стереотипів на формування цілей, вибору методів і моделей стра- тегічного управління.