63.Передумови необхідності стратегічного управління.

Стратегічне управління — це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) організації та приводити у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій ("стратегічного набору"). Концепція стратегічного управління лежить воснові стратегічного мислення і набуває втілення в характерних рисах її застосування.

Характерні риси системи стратегічного управління певної організації залежать від взаємодії таких чинників:

— галузевої належності;

— розмірів організації (залежно від галузевих особливостей);

— типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації;

— характерних рис виробничого потенціалу;

— наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу;

— рівня управління;

— рівня кваліфікації персоналу тощо.

Різні підходи до побудови системи стратегічного управління потребують чіткого уявлення про переваги цього явища в діяльності окремих підприємств. Американський фахівець І. Ансофф, наприклад, розглядає такі варіанти побудови стратегічного управління: "управління за допомогою вибору стратегічних позицій", "управління ранжуванням стратегічних завдань", "управління наоснові врахування "слабких сигналів", "управління в умовах стратегічних несподіванок".

Реалізація концепції стратегічного управління організацією можлива лише тоді, коли сама організація є стратегічно орієнтованою, тобто такою, в якій персонал має стратегічне мислення, застосовується система стратегічного планування, що дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей.

Для досягнення успіху необхідне не тільки знання теоретичних засад стратегічного управління. Закордонні конкуренти використовують ті самі фундаментальні методи і підходи, що й українські керівники, але на відміну від українських досягають більших успіхів за рахунок ретельності, дисциплінованості, з якими вони розробляють і реалізують стратегії.

64.«Стратегічний набір»

Ураховуючи багатоплановий характер діяльності підприємства, треба зазначити необхідність існування певного переліку взаємопов’язаних стратегій, що являють собою так званий «стратегічний набір».

Стратегічний набір — це система стратегій різного типу, що їх розробляє підприємство на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі.

Вимоги до стратегічного набору: - орієнтація на досягнення реальних взаємопов’язаних цілей; - ясність змісту та розуміння необхідності застосування певного набору (системи) стратегій; - ієрархічний характер, оскільки можна виокремити загальну стратегію, продуктово-товарні стратегії окремих підрозділів, основні та забезпечуючі стратегії (ресурсні та функціональні) для кожного зі скалярних ланцюгів; - надійність, що передбачає його всебічну обґрунтованість, зваженість; - відображення господарських процесів у їхній сукупності та взаємозв'язку; - гнучкість і динамічність стратегічного набору, тобто врахування змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що відбувається в змінах у пріоритетах і змісті, а також, у разі потреби, переході на резервні стратегії; - баланс рівноваги між прибутковими та витратними стратегіями, основними та компенсаційними, резервними.

Стратегічний набір — це не демонстрація загальних намірів, а акценту-вання на відзначних характеристиках та особливостях окремих підприємств.