44. Оптимізаційний підхід у стратегічному управлінні.

Оптимізаційний план, як правило, формується в рамках раціонального підходу та базується на використанні математичних моделей і методів з метою більш ефективного використання ресурсів і досягнення максимізації прибутку та мінімізації витрат і часу виконання.Недолік підходу - зневага численними якісними і погано формалізуємими параметрами, такими як якість, надійність, новизна продукції, ступінь задоволеності покупців, моральний клімат і ентузіазм співробітників, портфель знань і вмінь персоналу.Крім того, результат формування оптимізаційного плану ніяк не враховує вихідний стан підприємства і періодично різко змінюється, що приводить до зміни пропорцій, матеріально-фінансових та інформаційно-аналітичних потоків, організаційної структури, напрямку розвитку, що, у свою чергу, також пов'язано з витратами. Формування ж оптимізаційного плану засновано на роботі з кількісними, а не якісними категоріями. Це приводить до того, що оптимізаційний план часто виявляється не в змозі врахувати витрати проведення помірних і радикальних трансформацій підприємства. У підсумку довіра до результатів оптимізаційного плану обернено пропорційна "відстані" від вихідного стану підприємства до розрахованого, "оптимального" стану.

45.Стратегія наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок (ндпкр).

Стратегія НДПКР — це план проведення головних досліджень щодо нової продукції, техніки, технології, організації виробництва та менеджменту тощо, а також розвитку та ефективнішого використання існуючих продуктів, процесів, методів виготовлення та управління тощо.Конструкторсько-технологічні розробки сприяють зростанню прибутковості фірми, оскільки дають змогу:

·  знижувати собівартість продукції за рахунок досконаліших МТР та їх використання, а також якісних виробничо-техноло­гічних процесів;

·  забезпечувати нарощування обсягів виробництва та продажу продукції, що має попит, на тих самих потужностях або на створюваних, продуктивніших;

·  створювати нові умови для виробництва конкурентоспроможних, нових продуктів тощо.

Стратегія НДПКР пов’язана зі структурою фундаментальних і прикладних досліджень. Тут спостерігається тісний зв’язок між типом підприємства та наявним рівнем його розвитку, обраними загальними та продуктово-товарними стратегіями, стратегіями розвитку маркетингу та виробництва.

46.Директивний підхід у стратегічному управлінні.

Сутність директивного підходу укладається в регламентації функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, тривалості, елементів системи менеджменту в нормативних актах (накази, розпорядження, вказівки, стандарти, інструкції, положення й т.п.).

В основі директивного підходу лежать методи примуса, які опираютьсяна:

1) систему законодавчих актів країни й регіону

2) систему нормативно-директивних і методичних (обов'язкових до застосування) документів фірми й вищестоящої організації;

3) систему планів, програм, завдань;

4) систему оперативного керівництва (влади), що граничить із психологічними аспектами.

Виділення примуса як специфічного виду стимулів до праці й, відповідно, змушеного типу мотивації й відносини до праці вимагає більш пильного дослідження даних явищ. Примус до праці як специфічний стимул і його форми розглядається багатьма дослідниками. В. В. Радаєв включає примусу число детермінант економічної дії.