2. Застрахована особа зобов'язана:

 1) пред'являти свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на вимогу страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду;

 2) надавати на вимогу страхувальника, територіального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які мають бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку;

 3) повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення;

 4) укладати договір страхування довічної пенсії з обраною страховою організацією та не розривати цей договір протягом життя (крім випадків зміни страхової організації згідно із цим Законом);

 5) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

13. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника.

Роботодавець як страхувальник має право:

1) брати участь на виборній основі в управлінні страхуванням від нещасних випадків;

2) вимагати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків виконання обов'язків Фонду щодо організації профілактики нещасних випадків і професійних захворювань та соціального захисту потерпілих;

3) оскаржувати рішення працівників Фонду соціального страхування від нещасних випадків у спеціальних комісіях з питань вирішення спорів при виконавчій дирекції Фонду та при її робочих органах;

4) брати участь у визначенні знижок чи надбавок до страхового тарифу на підприємстві;

5) захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих, у тому числі в суді (ст. 45).

Роботодавець як страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно реєструватися у Фонді соціального страхування від нещасних випадків;

2) своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

3) інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків: а) про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; б) про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідної групи тарифів небезпеки; в) не пізніше як за два місяці - про ліквідацію підприємства;

4) щорічно подавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків відомості про кількість працівників, річну суму заробітної плати, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік;

5) безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

6) повідомляти працівникам підприємства адресу та номери телефонів робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а також лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з цим Фондом обслуговують підприємство.

14. актуальні проблеми охорони праці в галузі (те що вибив Інтернет)

1. Лабораторія повинна бути забезпечена водопроводом, каналізацією, електрикою, опаленням, вентиляцією і теплопостачанням для повітронагрівачів припливних установок.

2. Витяжні установки, які обслуговують заразні зони, витяжні та ламінарні шафи обладнуються ультрафіолетовими стерилізаторами повітря.

4. Приміщення, в якому розташовується витяжна установка з брудної зони повинна бути оснащена УФ-опромінювачем для стерилізації повітря в період чищення / заміни фільтру і чищення спиртом ламп канального УФ-стерилізатора .Усі приміщення лабораторії повинні мати природне і штучне освітлення в залежності від виду робіт відповідно до вимог діючих нормативних документів.

5. Приміщення лабораторії повинні бути розділені на "заразну" і "чисту" зони. Планувальні рішення і розміщення обладнання повинні забезпечувати потоковість просування ПБА і виконання вимог вищевказаного переліку Санітарних правил.

6. Лабораторії повинні мати набір робочих кімнат та інших приміщень, у відповідності з виробничою потужністю і номенклатурою виконуваних досліджень.

7. У лабораторіях, які проводять дослідження з БПА IV групи патогенності, в "заразній" зоні розташовуються:

• кімната для посівів;

• кімната для проведення досліджень з БПА;

• кімната для знезараження та стерилізації;

8. У знов будуються і реконструюються лабораторіях слід передбачити:

• обладнання душовою з санітарним тамбур-шлюзом;

• пристрій автономної припливно-витяжної вентиляції з установкою систем очищення та знезараження повітря, особливо що викидається з "заразною" зони (або обладнання цих приміщень боксами біологічної безпеки);

• припливно-витяжні системи вентиляції рекомендується проектувати з рекуператором тепла з проміжним теплоносієм або тепловим насосом; забороняється використання рекуператорів роторного або пластинчастого типу;

• очищення і дезінфекцію повітря робочих приміщень;

• при розміщенні в одному блоці декількох профільних лабораторій загальними для них можуть бути кімната прийому їжі, автоклавні, мийні, кімнати для приготування поживних середовищ та інші допоміжні приміщення.

9. При наявності в установі на одній території декількох лабораторій дозволяється організація централізованих автоклавних і стерилізаційних.

11. Внутрішнє оздоблення приміщень повинна бути виконана у відповідності з їх функціональним призначенням. Поверхня підлоги, стін, стелі в лабораторних приміщеннях "заразною" зони повинна бути гладкою, без щілин, легко обробляється, стійкою до дії миючих і дезінфікуючих засобів, підлоги не повинні бути слизькими.

12. Фальшпотолки при проектуванні нових лабораторій не допускаються. Всі інженерні мережі виконуються в кабель каналах, стійких до УФ-випромінювання і дії дезінфектантів.

13. Вентиляційні мережі виконуються з повітроводів 2 класу герметичності, типу спірально-навитих з ніпельними сполуками на манжетних ущільнювачах або силіконовому герметиці. Не допускається застосування фланцевих або рейкових з'єднань повітроводів.

14. Вікна і двері приміщень "заразної" зони лабораторії повинні бути герметичними.

15. Наявна витяжна вентиляція з "заразною" зони лабораторії повинна бути ізольована від інших вентиляційних систем і обладнана системами тонкого очищення і знезараження повітря або системами попередньої фільтрації та ультрафіолетової стерилізації повітря.

16. Експлуатація вентиляційних пристроїв проводиться відповідно до Інструкціями постачальника устаткування по експлуатації та контролю ефективності вентиляційних пристроїв на об'єктах охорони здоров'я.

17. В умовах жаркого клімату дозволяється установка припливних установок з охолодженням повітря або медичних

15. наукова база і фінансування охорони праці в галузі

Науковою базою охорони праці є:  *теоретичні та експериментальні дослідження явищ, що призводять до травматизму і захворювань на виробництві;

*всебічний аналіз виробничого травматизму, професійних захворювань, отруєнь, пожеж і вибухів;

• дослідження природи небезпеки і шкідливості речовин, матеріалів і виробів, що застосовуються у виробництві і зберігаються на підприємстві;

• науковий аналіз умов праці на виробництві;

• порівняльна оцінка, з погляду техніки безпеки і виробничої санітарії, виробничих процесів, які застосовуються або рекомендуються до запровадження і передбачають застосування механізації, автоматизації, дистанційного керування, блокувальних пристроїв, телемеханіки тощо.

Фінансування охорони праці

Згідно статті 19 закону „Про охорону праці” фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачає фінансування за рахунок державного і місцевих бюджетів (поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством). Закон встановлює мінімальні рівні витрат роботодавців на охорону праці таким чином: Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці. Закон також передбачає, що не повинно бути довільного визначення заходів з охорони праці, які фінансує роботодавець за рахунок собівартості своєї продукції. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.  Таким чином, кошти, які виділяються на охорону праці, не обкладаються прибутковим податком і не можуть використовуватися для інших цілей. Витрати на охорону праці, котрі передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком. Працівники не несуть ніяких витрат на реалізацію заходів по охороні праці.

16. основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі

Основою законодавства України з охорони праці є Конституція України, що гарантує громадянам право на безпечні й здорові умови праці й система законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційного права. Основними законодавчими актами цієї системи є наступні Закони України: «Про охорону праці». «Про охорону здоров'я». «Про пожежну безпеку». «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати працездатності». «Про використання ядерної енергії і радіаційний захист». «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення». «Про цивільну оборону».

 Державні нормативно-правові акти з охорони праці Державні нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання.  Підсистема джерел трудового права з охорони праці у цілому відповідає структурі та характеристикам усієї системи джерел трудового права України. Проте вона має певні особливості. Так, поряд з основоположними нормативно-правовими актами, які визначають політику України у сфері правового регулювання охорони праці, питання охорони праці регулюються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів. Підзаконні нормативно-правові акти у сфері охорони праці різняться видами і мають певну специфіку щодо змісту відображених у них вимог. За напрямками забезпечення охорони праці нормативно-правові акти прийнято групувати на такі види: організаційно-технічні; санітарно-гігієнічні; соціально-економічні; лікувально-профілактичні; реабілітаційні.

Нормативно-правові акти з охорони праці охоплюють правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання. В нормативно-правових актах представлені різні види норм права (охоронні, регулятивні, захисні, дефінітивні та ін.).

Нормативно-правові акти з охорони праці є обов’язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання, облашто-ваних у будь-яких навчальних закладах.

У Реєстрі ДНАОП кожному нормативному акту присвоєно відповідний код - для можливості машинного обліку і зручності користування ними.

В Україні створено державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці (реєстр НПАОП). ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основ¬них понять. ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення. ДСТУ 4050-2001. Спецодяг сигнальний. Жилети. Технічні умови. Крім наведених вище, питання охорони праці регламентовані державними будівельними нормами – ДБН, основними з яких є: ДБН, В. 2. 5. – 28– 2006.   Природне і штучне освітлення. ДБН А.3.2-2-2009. ССБТ. Охорона праці та промислова безпе¬ка у будівництві. Основні положення. ДБН В.1.2-12-2008. Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки. ДБН А.3.1-5-2009. Організація будівельного виробництва.

17. державне управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Їхня компетенція та повноваження у сфері охорони праці визначені Законом України ” Про охорону праці”. Повноваження у сфері охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об’єднань визначаються їхніми статутами або договорами між підприємствами, які утворили об’єднання. Для виконання делегованих об’єднанням функцій в їхніх апаратах створюються служби охорони праці.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- подає на затвердження Верховної Ради України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

— запроваджує єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

• Державний департамент промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду (Держпромгірнагляд);

• спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

Управління охороною праці в країні поділяється на рівні:

• загальнодержавний;

• — регіональний (обласний, районний, міський, районний у місті, селищі, селі);

• — галузевий;

• - виробничий (рівень підприємств).

18. система управління охороною праці в галузі, складові СУОПГ

Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) — сукупність органів управління галуззю, які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність з виконання завдань охорони праці в галузі, скерованих на усунення неприпустимих ризиків;.

Об'єктом управління охороною праці в галузі е діяльність керівництва галуззю, структурних підрозділів і функціональних служб щодо здійснення правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів з виконання законодавства і нормативних вимог з охорони праці в галузі.

Завдання управління охороною праці в галузі — це заходи, які необхідно виконувати в обумовлений термін. Вони випливають з усієї управлінської, виробничої та іншої діяльності Міністерства і його структурних підрозділів (нижче подається перелік основних завдань охорони праці в галузі):

— підвищення кваліфікації і перевірка знань з охорони праці посадових осіб керівного складу об'єднань, облуправлінь та організацій галузі;

— забезпечення об'єднань, облуправлінь і організацій правилами, нормами, стандартами та іншими нормативними актами з питань охорони праці;

- пропаганда охорони праці, видання галузевої нормативної і навчальної літератури, літератури з передового досвіду, плакатів, інструкцій, наочних посібників та інших методичних матеріалів з охорони праці;

— розроблення рекомендацій, типових положень та іншої нормативної і методичної літератури з охорони праці;

— проведення організаційної роботи з підвищення рівня охорони праці на підвідомчих підприємствах;

— створення галузевих підприємств з виготовлення засобів індивідуального, колективного захисту для лісового господарства;

— впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивної технології, вітчизняного і зарубіжного досвіду з охорони праці;

— підготовка статистичних звітів та інформації з питань охорони праці;

— розслідування та облік групових і смертельних нещасних випадків, а також аварій І і II груп на підвідомчих підприємствах;

— страхування працівників галузі від нещасних випадків і профзахворювань;

— проектування підприємств, розроблення конструкцій нового обладнання і сучасної технології з урахуванням вимог чинних нормативних актів з охорони праці;

- виготовлення нового обладнання, машин і механізмів відповідно до вимог чинних нормативних актів з охорони праці й одержання сертифікатів безпеки на них;

— постачання і забезпечення підприємств засобами індивідуального й колективного захисту;

— розроблення і впровадження безпечної організації праці на підприємствах;

— проведення наукових досліджень з питань охорони праці.