42. Вимоги санітарних норм до виробничого освітлення при експлуатації пеом

3.2.2. Штучне освітлення в приміщеннях з робочими місцями, обладнаними ВДТ ЕОМ та ПЕОМ, має здійснюватись системою загального рівномірного освітлення. У виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях, у разі переважної роботи з документами, допускається застосування системи комбінованого освітлення (крім системи загального освітлення, додатково встановлюються світильники місцевого освітлення).

3.2.3. Зазначення освітлення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300 - 500 лк. Якщо ці значення освітленості неможливо забезпечити системою загального освітлення, допускається використовувати місцеве освітлення.

3.2.5. Система загального освітлення має становити суцільні або преривчасті лінії світильників, розташовані збоку від робочих місць (переважно ліворуч), паралельно лінії зору працюючих.

Допускається використання світильників таких класів світорозподілу (дод. 4):

- прямого світла - П;

- переважно прямого світла - Н;

- переважно відбитого світла - В.

3.2.8. Світильники місцевого освітлення повинні мати просвічуючий відбивач із захисним кутом не меншим ніж 40 град.

3.2.9. Слід передбачити обмеження прямої блискості від джерел природного та штучного освітлення.

3.2.10. Необхідно обмежувати відбиту блискість на робочих поверхнях відносно джерел природного і штучного освітлення.

3.2.12. Необхідно обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору працюючих з ВДТ. При цьому співвідношення яскравостей робочих поверхонь має бути не більшим ніж 3:1, а співвідношення яскравостей робочих поверхонь та поверхонь стін, обладнання тощо - 5:1.

3.2.15. Для забезпечення нормованих значень освітленості у приміщеннях з ВДТ ЕОМ та ПЕОМ слід чистити шибки і світильники принаймні двічі на рік і вчасно замінювати лампи, що перегоріли.

43. Засоби захисту від виробничих шкідливостей

Робітникам і службовцям при проведенні робіт зі шкідливими умовами праці, в особливих температурних умовах, забрудненому середовищі безкоштовно видаються спецодяг, взуття та інші знаряддя індивідуального захисту. У туристських комплексах для захисту від отруйних, шкідливих речовин тощо застосовуються різні знаряддя Індивідуального захисту органів дихання (протигази, респіратори); рук (рукавиці, рукавички); обличчя (захисні маски); органів слуху (протишумні навушники, вкладиші); очей (захисні окуляри), а також спеціальний одяг (куртки, штани, халати, фартухи) і дерматологічні засоби (пасти, креми, мазі).

Фільтруючі респіратори залежно від призначення поділяються на протипилові. протигазовій універсальні. В умовах туристських комплексів найбільш прийнятний протипиловий респіратор У-2К (захист від пилу рослинного й іншого походження), а також типу "Пелюсток" одноразового застосування.

Адміністрація туристських комплексів зобов'язана стежити за тим, щоб працівники при проведенні різних робіт користувалися виданими їм засобами індивідуального захисту. При видачі проводиться інструктаж Із правил користування та найпростіших способів перевірки придатності засобів до експлуатації, а в необхідних випадках - тренування з метою засвоєння способів і прийомів застосування засобів індивідуального захисту.

Обов'язковими умовами правильної експлуатації засобів Індивідуального захисту є попереднє випробування й перевірка IX справності, проведені у встановлений термін, тому що навіть незначна несправність може призвести до нещасного випадку. Контроль за дотриманням строків і правильністю виконання перевірочних випробувань покладено на відомчі служби охорони праці, органи державного нагляду та громадського контролю.

Обов'язком адміністрації та служб охорони праці туристського комплексу є забезпечення належних умов зберігання санспецодягу та засобів індивідуального захисту, правил догляду за ними й своєчасного ремонту.