2. Господарські правовідносини, їх ознаки та види

У процесі господарської діяльності суб'єкти господарського права вступають між собою в певні господарські відносини. Го­сподарські відносини складаються між державою, яка здійснює управління економікою, органами виконавчої державної влади — міністерствами, відомствами, державними комітетами та між під­приємствами і підприємцями.

Господарські правовідносини — це вид суспільних відносин, у яких зв'язок між суб'єктами господарювання полягає в їх юри­дичних правах і обов'язках.

Господарські правовідносини регулюються нормами різних галузей права. Так, відносини міждержавними органами і підпри­ємствами регулюються адміністративним правом, тобто є адміні­стративними правовідносинами. Відносини щодо організації та застосування найманої праці, оплати праці, часу праці та від­починку, гарантій і компенсацій регулюються трудовим правом. У процесі господарювання суб'єкти підприємництва використову­ють природні ресурси, а відносини щодо використання природних ресурсів відповідними галузями права — земельним, водним, лі­совим, екологічним.

Суб'єкти підприємництва у своїй діяльності формують і вико­ристовують власні фінансові ресурси, є платниками податків, а, отже, і учасниками фінансових правовідносин. Проте ці відносини лише створюють матеріальні, фінансові, організаційні умови функ­ціонування господарських відносин.

Отже, господарські правовідносини — це сукупність відно­син, які виникають у процесі господарської діяльності між держав­ними органами і підприємцями (підприємствами) стосовно вироб­ництва, розподілу та реалізації продукції, надання послуг і робіт з метою отримання прибутків.

Господарські правовідносини можуть бути класифіковані за різними ознаками.

Так, за характером правовідносин розрізняють:

• відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг);

— відносини щодо управління (у тому числі організації) господарською діяльністю (державна реєстрація, ліцензування, патен­тування, квотування та інші форми державного регулювання гос­подарської діяльності).

За взаємним становищем сторін правовідносини поділяються на:

• горизонтальні, учасники яких рівноправні;

• вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган управ­ління, у тому числі власник майна чи уповноважений ним орган.

За сферою дії правовідносини поділяються на:

• внутрішньогосподарські, що виникають всередині господар­ської організації між її структурними підрозділами;

• міжгосподарські (зовнішньогосподарські), що виникають між юридично самостійними суб'єктами господарювання.

Господарські відносини є комплексними відносинами. Вони поєднують у собі організаційні і майнові (вартісні) елементи.

Види господарських правовідносин:

абсолютні речові господарські правовідносини (наявність власності на засоби виробництва у суб'єкта надає йому необхід­ну господарську самостійність, що робить його незалежним від інших осіб);

абсолютно-відносні речові господарські правовідносини (май­но може закріплюватися за суб'єктом по праву повного господар­ського відання, оперативного управління, оренди, у такому разі він володіє, розпоряджається та використовує майно незалежно від усіх інших, за винятком власника, з яким він перебуває у відносних правовідносинах);

абсолютні господарські правовідносини з ведення власної господарської діяльності (виникають з приводу ведення власної діяльності, при здійсненні якої у межах закону відсутні конкретні зобов'язані особи);

відносні зобов'язальні господарські правовідносини (один учасник має право вимагати від іншого здійснення тих чи інших Дій);

немайнові абсолютні господарські правовідносини (виника­ють з приводу немайнових благ, які використовуються суб'єктами господарювання у процесі діяльності).