3. Поняття і суб'єкти банкрутства

Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підпри­ємств регулюється Господарським кодексом України (гл. 23). По­рядок і умови визнання суб'єктів підприємницької діяльності бан­крутами з метою задовольнити претензії кредиторів регулює спеціальний Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що нині діє в редакції від ЗО червня 1999 р.

Закон розрізняє поняття «неплатоспроможність» і «банкрут­ство».

Неплатоспроможність суб'єкта підприємництва — це нездат­ність суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, тери­торіальною громадою або державою інакше як через відновлен­ня його платоспроможності.

Банкрутство — це визнана господарським судом неспромож­ність боржника відновити свою платоспроможність та задоволь­нити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосуван­ня ліквідаційної процедури.

Боржник — суб'єкт підприємницької діяльності, неспромож­ний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових пла­тежів), протягом 3-х місяців після настання встановленого стро­ку їх сплати.

Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях про­вадження у справі про банкрутство, банкрутом — після того, як господарський суд прийме постанову про визнання боржника банк­рутом.

Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до бор­жника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кре­диторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язко­вих платежів).

Суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємни­цької діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом казенні під­приємства, а також відокремлені структурні підрозділи господар­ської організації.

При Міністерстві економіки діє Агентство з питань банкрутства, головною метою якого є проведення заходів щодо запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутно­му фонді яких частка державної власності перевищує 25 %, суб'єк­тів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених законом. Крім цього воно здійснює:

повноваження державною органу з питань банкрутства відпо­відно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

ліцензування діяльності фізичних осіб — суб'єктів підприєм­ницької діяльності, які діють як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);

ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких пору­шено провадження у справі про банкрутство.

Регіональне (обласне) управління з питань банкрутства відпо­відно до покладених на нього завдань:

аналізує стан додержання законодавства з питань банкрутства та інформує про результати аналізу Мінекономіки;

забезпечує в регіонах реалізацію процедур банкрутства щодо відсутнього боржника;

бере участь у проведенні аналізу фінансово-господарського становища суб'єктів підприємницької діяльності, що перебувають у державній власності, із метою виявлення серед них боржників та запобігання їх банкрутству.

Засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зо­бов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його бан­крутству. Законодавством передбачено два види позасудових проце­дур, які можуть провадитися з метою запобігання банкрутству:

• надання фінансової допомоги в розмірі, достатньому для пога­шення його зобов'язань перед кредиторами, включаючи зобов'я­зання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

• відновлення платоспроможності цього суб'єкта (досудова сана­ція) — це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, яка включає реорганізаційні, організаційно-господарські, управлінські, інвестиційні, технічні, фінансово-економічні, правові заходи відповідно до законодавства до початку порушення прова­дження у справі про банкрутство.