
- •2. Основні способи добування та хім. Натрію і калію
- •3. Основні способи добування та хім.. Кальцію і магнію.
- •4. Основні способи добування кальцію та магнію.
- •5. Аміак: фізичні хім. Властивості
- •6. Хімія фосфору.
- •7. Хімія Сульфуру та його сполук. Сульфідна кислота.
- •8. Оксиди Сульфуру, сульфітна і сульфатна кислоти, їх солі.
- •12. Оксиди та оксигеновмісні кослоти хлору.
- •9. Хімія хлору. Взаємодія хлору з типовими елементами.
- •10. Особливості хімії брому та йоду. Йод як мікроелемент.
- •11. Хімія оксигену. Реакція добування. Взаємодія з типов.
- •13. Способи отримання і хімічні властивості сполук Мангану
- •14. Способи отримання і хамічні властивості сполук Купруму
- •15. Способи отримання та хімічні властивості сполук цинку.
- •16.Способи отримання та хімічні властивості сполув Феруму.
7. Хімія Сульфуру та його сполук. Сульфідна кислота.
Сірка — досить поширений елемент. В природі вона зустрічається як у вільному стані — так звана самородна сірка, але значно частіше сірка зустрічається в зв'язаному вигляді. ↓Сірка належить до головної підгрупи шостої групи. Маючи в зовнішньому шарі шість електронів:—атоми сірки проявляють властивості окисника і, приєднуючи від атомів Інших елементів два недостаючі їм електрони, перетворюються в негативно двовалентні іони:S0+2е=S2-.Але сірка менш активний окисник, ніж кисень, оскільки її валентні електрони віддаленіші від ядра атома і слабіше з ним зв'язані, ніж валентні електрони атомів кисню. На відміну від кисню сірка може проявляти властивості і відновника:S0—6e=S6+абоS0—4e=S4+. Відновні властивості сірки виявляються при взаємодії її з сильнішим від неї окисником. ↓ Сірка може безпосередньо реагувати майже з усіма металами (за винятком благородних), але переважно при нагріванні. Так, якщо суміш порошків сірки й заліза нагріти хоч в одному місці, щоб почалася реакція, то далі уся суміш сама собою розжариться (за рахунок теплоти реакції) і перетвориться в чорну крихку речовину—моносульфід заліза:Fe + S = FeS. ↓ Суміш порошків сірки й цинку при підпаленні реагує дуже бурхливо, із спалахом. Внаслідок реакції утворюється сульфід цинку: Zn + S = ZnS При високій температурі сірка реагує також з воднем з утворенням сірководню: H2 + S = H2S. ↓ При взаємодії з металами і воднем сірка відіграє роль окисника. Сірка порівняно легко реагує і з киснем. S + O2 = SO2 2S + 3O2 = 2SO3 При цьому окисником є кисень, а сірка — відновником.
Сульфінатна кислота (сірчиста кислота) — хімічна сполука, яка має формулу H2SO3, нестійка кислота, що утворюється при розчинені діоксиду сірки у воді. Існує лише у водному розчині, і тому не виділена в чистому вигляді.
Ніяких
підтверджень її існуванню немає, але
є факти утворення молекули в газовій
формулі[1].Слабка двухосновна кислота,
існує тільки у водному розчині, дуже
нестійка. Розчиняючись у воді, сульфітний
ангідрид поступово взаємодіє з водою,
утворюючи сульфітну кислоту:
Утворює
два ряди солей: середні — сульфіти і
кислі — бісульфіту. Сірчиста кислота
та її солі є відновниками. При взаємодії
з ще сильнішими відновниками сірчиста
кислота грає роль окиснювача
При взаємодії з хлором вона легко
відновлює його до хлороводневої кислоти,
а сама окиснюється до сульфатної
кислоти:
8. Оксиди Сульфуру, сульфітна і сульфатна кислоти, їх солі.
Існує 2 види оксидів сірки. 1)Діоксид сірки SO2 -при звичайних умовах являє собою безбарвний газ, з різким задушливим запахом. Він важчий від повітря більше ніж у два рази.
Діоксид сірки займає проміжне положення в ряду окиснення — відновлення сірки. Сірка в ньому позитивно чотиривалентна. Тому атом сірки в молекулі SO2 може або віддавати ще два електрони, або приєднувати чотири чи шість електронів. Отже, в залежності від умов діоксид сірки може бути відновником або окисником. S4+О2 + I02+ H2O = H2S6+О4 + 2HJ- - з окосниками
S4+O2 + 2H2S2- = 3S0 ↑ + 2H2O – з відновниками.
риоксид сірки (сульфатний ангідрид) - SO3. При звичайних умовах триоксид сірки SO3 це безбарвна рухлива рідина зі специфічним запахом, яка при 44,8°С кипить, а при 16,8°С переходить у прозору кристалічну масу. Триоксид сірки — надзвичайно сильний окисник. Так, фосфор у дотику з SO3 спалахує. З водою він енергійно реагує з утворенням сульфатної кислоти: SO3 + H2O = H2SO4
Сульфатна кислота -сполука сірки з формулою H2SO4.Безбарвна масляниста, дуже в'язка і гігроскопічна рідина.Сірчана кислота одна з найсильніших неорганічних кислот і є дуже їдкою та небезпечною. Ця кислота утворює два ряди солей: сульфати і гідрогенсульфати, в яких у порівнянні з сульфатною кислотою замінюються один або два аніони гідрогену на катіони металів.
Як двохосновна сульфітна кислота H2SO3 може утворювати два ряди солей: а) середні солі — сульфіти і б) кислі солі — гідросульфіти (продукти неповного заміщення Гідрогену кислоти на метал). NaOH + SO2 = NaHSO3 та 2NaOH +SO2 = Na2SO3 + H2O
Сульфінатна кислота (сірчиста кислота) — хімічна сполука, яка має формулу H2SO3, нестійка кислота, що утворюється при розчинені діоксиду сірки у воді. Існує лише у водному розчині, і тому не виділена в чистому вигляді.
Ніяких підтверджень її існуванню немає, але є факти утворення молекули в газовій формулі[1].Слабка двухосновна кислота, існує тільки у водному розчині, дуже нестійка. Розчиняючись у воді, сульфітний ангідрид поступово взаємодіє з водою, утворюючи сульфітну кислоту:
Утворює два ряди солей: середні — сульфіти і кислі — бісульфіту. Сірчиста кислота та її солі є відновниками. При взаємодії з ще сильнішими відновниками сірчиста кислота грає роль окиснювача При взаємодії з хлором вона легко відновлює його до хлороводневої кислоти, а сама окиснюється до сульфатної кислоти .
У сільському господарстві сірковий цвіт застосовують для боротьби з шкідниками бавовнику і виноградної лози.