1. Підприємство - самостійних господарюючий статутний суб’єкт, що має права юридичної осби і виконує виробничу, науково-дослідницьку діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). В Україні підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємства розрізняються залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік. За цими критеріями підприємства розподіляють на: малі; середні; великі.

2.Джерелами формування майна підприємства є:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

інші джерела, не заборонені законодавством України.

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.66) м.Київ, 16 січня 2003 року N 436-ІV ( Господарський кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року).

3.Особливості топографо-геодезичного виробництва.Виготовлення продукції - мета виробництва, найважливішими характеристиками результату виробництва є кількість продукції її вартість і якість. В процесі виконання ТГР створююється багато видів власне продукції.Всі ТГР поділяються на окремі види: в залежності від призначення, від бюджету, від способу виконання. В залежності відпризначення всі ТГР поділяються на роботи по створенню ДГМ, мережі згущення і знімальні роботи, крім того в середині галузі виділяють гравіметричні, картографічні та інші види робіт. В залежності від джерела фінансування:-держбюджетні, -договірні. Залежно від способу виконання розрізняють роботи, які виконуються - господарським способом(викон. силами і засобами самих підприємств), - підрядним способом(роботи для підприємства викон. сторонніми організаціями, а підпр. тільки оплачує послуги). Кількість продукції визн. в натуральних показниках для кожного виду робіт вст. свій показник який назив. одиницею продукції або просто одиницею вимірювання: для тріангуляції - пункт, для нівелювання - погонний кілометр ходу, для знімальних робіт - кв. км. зйомки. При цьому об'єм робіт вираж., як в кв. км так і в масштабі 1:10000. Об'єм викон. робіт виражається у вартісній формі. Кошторисна вартість робіт відобр. розмір держ. асигнування, на виконання держбюджетних ТГР.

Немаэ питань:

4-6 Бакало.

7-9 Банет

10-12 Беньо

46-48 Мадяр

13. Ремонт і модернізація осн. Фондів.

Суть ремонтів полягає у відшкодуванні фізичного зношення конструктивних елементів основних фондів в натуральній формі і забезпечення їх постійного робочого стану на протязі всього періоду. Необхідною умовою раціональної організації ремонтів основних фондів є чітка класифікація ремонтних робіт .

В організаційному відношенні ремонти бувають плановими і позаплановими по технічній складності планові ремонти поділяються на 3 види: малі, середні і капітальні. З економічної точки зору розрізняють поточний , капітальний і відновлювальний ремонти.

Забезпечення ефективності виробництва вимагає не тільки підтримки осн. Фондів в працездатному стані.

По степені оновлення обладнання модернізація поділяється на комплексну і часткову.

Комплексна модернізація передбачає докірну переробку конструкцій, покращення її важливих окремих на даний момент параметрів.

Часткова – це вдосконалена відносно дрібних часто другорядних деталей і вузлів.

14.

Модернізація – цей засіб зниження і подолання загроз банкрутства, збитковості, неплатоспроможності; засіб виживання в посилюється конкурентної боротьби, а її на новому етапі про ринкову трансформацію поводиться як необхідна і що диктує форма функціонування підприємств.

Ефективність виробництва характеризує підвищення продуктивність праці, найповніше використання виробничих потужностей, сировинних і матеріальних ресурсів, досягнення найбільших результатів при найменших видатках.

Оцінка економічну ефективність виробляється шляхом зіставлення результатів провадження з витратами:

Ефективність = Результат /Расходи(Затрати)

Під результатами виробництва розуміють його корисний кінцевий результат як:

1) матеріалізованого результату процесу виробництва, вимірюваного обсягом продукції натуральної і вартісної формах;

2) народногосподарського результату діяльності підприємства, що включає як кількість виготовленої продукції, а й охоплює її споживчу вартість.

Кінцевим результатом виробничо-господарської діяльності підприємства за певний проміжок часу є чисту продукцію, тобто. новостворена вартість, а кінцевим фінансовим результатом комерційної діяльності - прибуток.

Усі розмаїття чинників зростання ефективності можна класифікувати за трьома ознаками:

1) джерелам підвищення ефективності, основними із яких є: зниженнятрудо-,материало-,фондо- і капіталомісткості виробництва, раціональне використання природних ресурсів, економія часу й підвищення якості продукції;

2) основним напрямам розвитку і вдосконалення виробництва, до яких належать: прискорення науково-технічного прогресу, підвищення техніко-економічного рівня виробництва; вдосконалення структури виробництва, впровадження організаційних системам управління; вдосконалення форм і методів організації виробництва, планування, мотивації, трудової діяльності й ін.;

3) рівню реалізації у системі керування виробництвом, залежно від якої чинники поділяються на:

а) внутрішні (>внутрипроизводственние), основними серед яких є: часом з'являтимуться нові видів продукції; механізація і автоматизація; впровадження прогресивної технологій і новітнього устаткування; поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії; вдосконалення стилю управління та інших.;

б) зовнішні - це вдосконалення галузевої структури в промисловості й виробництва, державна економічна і політика, формування ринкових відносин також ринкової інфраструктури інші чинники.

15

СТРОК ОКУПНОСТІ (англ. РР — Payback Period) — це мінімальний часовий інтервал (який вимірюється в місяцях або роках) від початку реалізації проекту, за який інвестиційні витрати покриваються чистими грошовими надходженнями.

Показник відшкодування використаних коштів, що розраховується порівнянням витрат з доходами, одержаними внаслідок цих витрат. Термін О. в. коштів розраховують за формулою Тов = В: (Ц — С), де В — витрати на виробництво продукції, Ц — вартість реалізованої продукції в оптових цінах, С-собівартість продукції. 2. Показник економічної ефективності використання каптальних вкладень. Визначається співвідношенням капітальних вкладень до економічного ефекту, одержаного шляхом реалізації цих вкладень. Див. також Окупність капітальних вкладень.

Розглянутому методу притаманний такий недолік: він не враховує грошові потоки, які генеруються інвестиційним проектом у часових періодах, що знаходяться за межами С.о., внаслідок чого вибір альтернативних інвестиційних проектів може бути недостатньо обґрунтованим.

Але в певних ситуаціях вибір цього методу оцінки інвестиційних проектів є доцільним. Перш за все, метод дає непогані результати, коли реалізація інвестиційного проекту пов’язана з високим рівнем ризику. За цих умов головним критерієм стає С.о. інвестиційного проекту: чим він коротший, тим краще.