4.Принципи кредитування.

Основними, найбільш визнаними є такі принципи кредитування:

— цільове призначення позички;

— строковість передачі коштів кредитором позичальнику;

— поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі;

— забезпеченість позички;

• платність користування позиченими коштами.

Цільове призначення позички полягає в тому, що економічні суб'єкти по­винні використовувати кредитны ресурси тыльки на цылы, обумовлены в кредитному договорі, оскільки від цього залежить ризик вкладення кредитних ресурсів і, відповідно, відсоткова ставка по кредиту.

Строковість позички передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений строк, обумовлений в кредитному договорі.

Поверненість позиченої вартості кредитору означає, що по­зичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості.

Забезпеченість полягає в прийнятті кредитором при наданні позички додаткових заходів щодо гарантування повернення по­зички у визначені строки в разі не виконання позичальником своїх договірних зобов”язань.

Платність користування позичкою полягає в тому, що по­зичальник повертає кредитору не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові кошти у формі процента.

Усі принципи кредитування тісно між собою пов'язані, оскільки випливають з сутності кредиту, і тільки в комплексі можуть за­безпечити її реалізацію. Тому для ефективного кредитування до­тримання всіх його принципів є обов'язковим.

5. Функції кредиту.

Місце і роль кредиту в економічній системі визначається виконуваними ним функціями.

У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції:

1) перерозподільчу;

2) економії витрат обігу;

3) стимулювальну;

4) контрольну.

Ці функції кредиту тісно зв'язані між собою, визначаючи в своїй сукупності пев­ну економічну роль кредитних відносин.

Функції кредиту розвиваються у зв'язку із розширенням масштабів ринкової економіки і посиленням кредитної при­роди грошей.

Перерозподільча функція. За допомогою кредиту фінансові ресурси в державі перетікають із одних сфер фінансово – господарської діяльності в інші, де більш висока норма прибутку.

Кредит виступає в ролі стихійного мікрорегулятора економіки. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси.

Функція економії витрат обігу. В процесі фінансово – господарської діяльності у суб”єктів виникає періодична нехватка фінансових ресурсів, яка може призвести до зупинки процесу виробництва і більшенню його витрат. Ця нехватка може покриватися за рахунок кредиту. Таким чином, кредит забезпечує значне прискорення обігу капіталу, а значить і економію загальних витрат виробництва.

Стимулювальна функція кредиту. Сам зміст кредитування, спонукає до ефективного викорис­тання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток.

З боку кредитора стимулювальним чинником е позичко­вий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забез­печувати зростання своїх кредитних ресурсів.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в про­цесі кредитування здійснюється взаємний контроль як кредитора, так і позичальника за використанням і повер­ненням позики.

Усі функції кредиту взаємопов'язані; їх взаємодія забез­печує якісну стійкість кредитних відносин. Звичайно, при бажанні можна виділити й більш широкий набір функцій кредиту: акумуляції тимчасово вільних коштів; регулюван­ня грошового обороту; опосередкуван­ня кругообороту капіталу тощо. Але саме чотири виділені вище функції е головними; вони утворюють конститутивні ознаки кредиту.