50. Визнання шлюбу недійсним.

Від розірвання шлюбу слід відрізняти визнання його недійсним.

Суд може визнати шлюб недійсним за наявності таких підстав:

-    якщо він укладений при відсутності взаємної згоди осіб, що вступили до шлюбу;

-    укладення шлюбу особою, що не досягла шлюбного віку, якщо він не знижений у встановленому законом порядку;

-    наявності у хоча б одного з подружжя іншого, не розірваного шлюбу;

-    укладення шлюбу між родичами по прямій висхідній чи нисхідній лінії, між повно- і неповнорідними братами і сестрами, між усиновителями і усиновленими; -    вступ до шлюбу з особою, визнаною недієздатною;

-    реєстрація шлюбу без наміру створити сім’ю.

Позов про визнання шлюбу недійсним може порушити прокурор, один з подружжя та особи, права яких порушено. Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення, а подружні права та обов’язки анулюються з моменту їх виникнення.

51. Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.

Взаємні права і обов’язки подружжя виникають з моменту реєстрації шлюбу в органах РАГСу.

Особисті права не мають майнового змісту. До них належать:

-    право вибрати прізвище одного з подружжя як спільне або залишити дошлюбне прізвище або об’єднати прізвища. Забороняється об’єднувати прізвища, якщо одне з них вже подвійне;

-    право кожного з подружжя вільно вибирати спеціальність, професію і місце проживання;

-    право кожного з подружжя на рівноправне вирішення всіх питань життя сім’ї, включаючи виховання дітей.

Крім особистих, подружжя має майнові права і обов’язки.

Сімейне законодавство розрізняє два види майна.

1.    Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Речі професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є також спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування спільним майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов’язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у .письмовій формі.

2.    Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане кожним з них під час шлюбу у дар або в порядку спадкування, є роздільним майном кожного з них. Сюди належать також речі індивідуального користуванння (одяг, взуття і т. д.), хоч вони й придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів (виняток становлять придбані таким чином предмети розкоші і коштовності, які стають спільним майном). Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно змінилося у своїй цінності внаслідок затрат другого з подружжя або їх обох, суд може визнати таке майно спільною власністю подружжя. Закон визнає за кожним з подружжя право самостійно володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому роздільним майном. До взаємних майнових обов’язків належить, зокрема, обов’язок матеріально підтримувами одне одного. У разі відмови в такій підтримці той з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, має право звернутися до суду з позовом про присудження на його користь аліментів.