- •21. Види правопорушень.
- •Набуття громадянства України[ред. • ред. Код]
- •46. Спадкування за законом та заповітом.
- •47. Поняття шлюбу.
- •48. Умови і порядок укладення шлюбу.
- •49. Підстави і порядок розірвання шлюбу.
- •50. Визнання шлюбу недійсним.
- •51. Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
- •52. Адміністративне право як галузь права, галузь законодавства, галузь науки.
- •53. Предмет адміністративного права.
- •54. Метод адміністративного права.
- •55. Принципи адміністративного права.
- •56. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •57. Поняття та структура адміністративно-правових норм.
- •58. Види адміністративно-правових норм.
- •59. Поняття та види органів виконавчої влади.
- •60. Система органів виконавчої влади та принципи її побудови.
- •61. Співвідношення поняття державне управління і виконавча влада.
- •62. Поняття кримінального права України.
- •63. Завдання кримінального права України.
- •64. Функції кримінального права.
- •65. Характеристика Кримінального кодексу України.
- •66. Структура кримінально-правової норми.
- •67. Поняття кримінальної відповідальності.
- •68. Кримінальна відповідальність і її підстави.
- •69. Поняття злочину.
- •70. Ознаки злочину.
- •71. Поняття складу злочину.
- •72. Ознаки складу злочину.
- •73. Поняття кваліфікації злочинів.
- •74. Стадії злочину.
- •75. Кримінальне покарання.
- •76. Поняття та ознаки кримінальних покарань.
- •77. Система кримінальних покарань.
- •78. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність в Україні.
46. Спадкування за законом та заповітом.
Спадкування – це перехід майна від померлого до інших осіб. Сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна від померлого до інших осіб, називають спадковим правом.
Нормами цивільного права встановлюються дві підстави спадкування, за законом і за заповітом. Можливе одночасне спадкування і за заповітом, і за законом (наприклад, частина майна спадкодавцем заповідана, а інша частина успадковується за законом). Спадкоємство за законом має місце в тих випадках, коли: заповіту немає; заповіт визнано недійсним; спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовилися прийняти її.
Спадкоємці за законом призиваються до спадщини в порядку черги. Згідно з чинним законодавством в Україні встановлено дві черги спадкоємців. До першої черги належать: діти (в тому числі усиновлені); дружина та батьки (усиновлювачі) померлого; дитина померлого, яка народилася після його смерті; онуки і правнуки, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їхніх батьків, хто був би спадкоємцем. До другої черги належать: брати і сестри померлого; дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері. Окрім цього, до гурту спадкоємців за законом належать утриманці, тобто непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті (ст. 531 ЦК України).
Порядок укладання й посвідчення заповіту регламентується чинним законодавством, згідно з яким кожен дієздатний громадянин може особисто розпоряджатися своїм майном на випадок смерті. До заповіту Цивільний кодекс України встановлює відповідні вимоги. Оскільки заповіт - це не договір, а односторонній правочин, за яким права та обов'язки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача, то до заповіту встановлюються такі ж умови його дійсності, як до будь-якого договору, а саме: заповіт має бути складений тільки дієздатною особою; заповіт повинен бути складений у формі, що визначена законом; зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства. Заповіт повинен бути укладений в письмовій формі, де зазначаються місце й час його укладення. Заповіт має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, то за його дорученням заповіт може бути підписано іншою особою, при цьому робиться помітка про причини, через які громадянин не зміг сам зробити підпис. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. Заповіт повинен бути укладений так, щоби розпорядження спадкодавця не викликало непорозумінь чи спорів після відкриття спадщини. Після відкриття спадщини державна нотаріальна контора за місцем її відкриття чи за місцезнаходженням спадкового майна вживає заходів з охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів або кредиторів (ст. 558 ЦК України). Спадкоємцям, які прийняли належну їм за заповітом чи за законом спадщину, державна нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини видає свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шестимісячного терміну від дня відкриття спадщини.