71. Поняття складу злочину.

Склад злочину - це сукупність встановлених кримінальним законом та іншими нормативними актами юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають суспільно небезпечне діяння як злочинне.

У кожному складі злочину прийнято вирізняти його елементи. Ними є об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх називають об'єктивними ознаками складу) і суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину (суб'єктивні ознаки складу).

72. Ознаки складу злочину.

Склад зло́чину — сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин.

Складається з 4 елементів:

• Суб'єкт злочину

• Суб'єктивна сторона злочину

• Об'єкт злочину

• Об'єктивна сторона злочину.

Матеріальний та формальний склад злочину[

Поширеним є поділення злочинів на злочини з матеріальним та злочини з формальним складом.

Матеріальний склад злочину — склад злочину, об'єктивна сторона якого передбачає настання суспільно небезпечних наслідків як її обов'язкову ознаку. Наприклад, крадіжка, грабіж.

Формальний склад злочину — склад злочину, для наявності об'єктивної сторони якого необов'язкове настання суспільно небезпечних наслідків для кваліфікації злочину. Наприклад, розбій: особа може фактично нічого не захопити, але понесе покарання за розбій, якщо лише вчинила напад.

73. Поняття кваліфікації злочинів.

Злочини в кримінальному праві підлягають класифікації в залежності від ступеня вини, мети, покарання, яке може бути за нього призначено, стадії скоєння злочину тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КК України, злочином є суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Отже, з об'єктивної сторони злочин може виражатися у формі дії або у формі бездіяльності. Під дією розуміється активна, свідома та суспільно небезпечна поведінка, а під бездіяльністю — невчинення винною особою певних дій, які вона мала вчинити за даних обставин. Як правило, особа, яка вчинила злочин, який потягнув суспільно небезпечні наслідки в результаті бездіяльності карається менше, ніж особа, яка активно діяла (порівняйте ст. 115 та ч.3 ст. 135).^[1]

Відповідно до ч.1 ст. 12 КК України, злочини залежно від ступеня тяжкості поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

• Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який можна призначити не більше 2 років позбавлення волі або більш м'яке покарання, крім покарання, за яке передбачається штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто понад 51 000 ₴).

• Злочином середньої тяжкості є злочин, за який максимальний термін покарання — не більше 5 років позбавлення волі або не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 000 ₴) штрафу.

• Тяжким є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 10 років, а також у виді штрафу у розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 000 ₴).

• Особливо тяжким є злочин, за який максимальне покарання — позбавлення волі на строк понад 10 років, або довічне позбавлення волі, або штраф у розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (понад 425 000 ₴).^[2][3][4]

Відповідно до ст. 13 КК України, злочини бувають закінчені та незакінчені. Закінченим злочином є злочин, який містить всі ознаки складу злочину, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу, а незакінченим — готування до злочину, замах на злочин та добровільна відмова від вчинення злочину.

• Готування до злочину — це умисне створення всіх умов для його вчинення, зокрема усунення перешкод, підшукування знарядь та засобів вчинення злочину (зброя, одурманюючі препарати, наркотичні засоби тощо; можуть бути як спеціального (отрута, пістолет виключно для вбивства), так і загального (кухонний ніж для різання їжі та для необережних вбивств)), підшукування співучасників, змова на вчинення злочину та інші заходи з метою підготувати всі умови для вчинення злочину. За готування до злочину невеликої тяжкості кримінальна відповідальність не настає. ^[5]

• Замах на злочин — це умисне (з прямим умислом) вчинення особою діяння, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі злочинця. Розрізняють закінчений (коли особа вчинила всі дії для вчинення злочину, але його не було доведено до кінця, наприклад, спроба вбиства, при якій потерпілого було лише поранено) та незакінчений (коли особа з причин, які від неї не залежали, не вчинила всіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця), придатний та непридатний замахи.^[6]

• Добровільна відмова від вчинення злочину — це остаточне припинення особою будь-яких дій, необхідних для готування до злочину, від замаху на злочину, якщо при цьому об'єктивно ніщо не заважало цій особі довести злочин до кінця. Не є добровільною відмовою від вчинення злочину невдала спроба вчинити злочин, перерва для пошуку кращих обставин чи знарядь злочину. ^[7]

Крім цього, залежно від форми вини розрізняють умисні та необережні злочини (наприклад, ст. 121—122 та 128), злочини, вчинені вперше, та повторні злочини тощо.