5

Практичне заняття 1

Тема. Стан травматизму в Україні та методичні підходи до його оцінювання

Мета. Оцінити стан травматизму в Україні та опанувати методику оцінювання виробничого травматизму як на державному рівні, так і на рівні об’єкту господарювання.

Теоретичні відомості

Статистика нещасних випадків на виробництві є важливим показником гідної праці у будь-якій країні. Ця статистика відображає один з основоположних аспектів гідної праці, а саме те, що праця не повинна шкодити здоров’ю працівника, а його життя під час роботи повинно бути захищеним. Дані про виробничий травматизм є дуже важливими для планування профілактичних заходів, розробки нормативних актів і правил, а також для проведення заходів з охорони праці, безпечного ведення робіт та запобігання виробничому травматизму. Коли ці дані виміряти за певний відрізок часу, вони можуть показати прогрес або погіршення у сфері безпеки та гігієни праці, отже й продемонструвати ефективність профілактичних заходів.

За інформацією Міжнародної організації праці виробничий травматизм у світі безперервно зростає і останнім часом щорічно трапляється близько 250 млн нещасних випадків. У розвинених країнах з високим технічним рівнем він значно менший, ніж в країнах, що розвиваються, в тому числі й Україні.

У країнах Євросоюзу від нещасних випадків та професійних захворювань потерпають щорічно близько 10 млн ос., з яких майже 8 000 гине. Загалом по всіх країнах земної кулі кожні 3 хвилини гине людина, а щосекунди зазнають травм чотири особи. У 2012 році у нашій країні щоденно на виробництві травмувалися до 30 осіб і приблизно 2 особи гинули. Приблизно 17 тис. працівників щороку стають інвалідами, а більш ніж 313 тис. осіб отримують компенсацію у зв’язку з виробничою травмою, або професійним захворюванням, причому близько 50 тис. із них отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Безперервно зростає ціна помилки однієї людини: якщо відразу після Другої світової війни від помилки однієї людини гинуло в середньому 2–4 ос., то сьогодні ця цифра наближається до 10.

За даними американських вчених, виростити, навчити і підготувати до самостійної праці людину коштує в середньому від 120 до 400 тис. доларів. В Україні ця цифра значно менша, але досить вагома і становить, за приблизними розрахунками 56–200 тис. гривень. Такої суми суспільство недораховується, якщо людина втрачає працездатність у період найактивнішого і найпродуктивнішого віку – 18–40 років, при цьому суспільство додатково витрачає кошти на її утримання та лікування.

В Україні впродовж останніх п’яти років (2008-2012 рр.) спостерігається позитивна динаміка зниження виробничого травматизму. Загальна кількість нещасних випадків пов’язаних з виробництвом зменшилась на 40 %, а кількість нещасних випадків із смертельним наслідком, пов’язаних із виробництвом, на 42 %.

У 2012 році робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зареєстровано 10822 потерпілих від нещасних випадків на виробництві, з них 648 смертельно. Найбільша кількість страхових нещасних випадків зареєстровано у Донецькій (34,3 %), Луганській (11,9 %) і Дніпропетровській областях (8,6%). Кількість травмованих осіб у цих областях становить близько 54,8 % від загальної кількості травмованих по Україні.

На підприємствах України у 2012 році травмовано 80,2 % чоловіків та 19,8 % жінок від загальної кількості травмованих по Україні. Найвищий рівень виробничого травматизму спостерігається серед працівників віком від 40 до 50 років, незважаючи на їхній професійний досвід, знання норм та правил охорони праці.

Серед причин нещасних випадків переважають організаційні – 70 %. Через технічні причини сталось 12 % нещасних випадків, а психофізіологічні – 18 % нещасних випадків.

Найпоширенішими організаційними причинами стали:

• невиконання вимог інструкцій з охорони праці;

• невиконання посадових обов'язків;

• порушення правил безпеки руху (польотів).

До головних технічних причин, що призвели до нещасних випадків на виробництві належать незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, території.

Найпоширенішими психофізіологічними причинами були:

• особиста необережність потерпілого;

• травмування (смерть) внаслідок протиправних дій інших осіб.

До основних подій, які призвели до нещасних випадків, належать:

• падіння потерпілого під час пересування – близько 1,49% травмованих осіб від загальної кількості травмованих по Україні;

• дія рухомих і таких, що обертаються, деталей обладнання, машин і механізмів - 10,9%;

• обвалення, обрушення породи, ґрунту – 8,8%;

• падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту, тощо – 7,14%;

• падіння потерпілого з висоти – 6,75%.

До найбільш травмонебезпечних галузей економіки та видів робіт належать:

• видобування енергетичних матеріалів – кількість травмованих становить 32,42% від загальної кількості травмованих по Україні (3508 осіб, в т.ч. 114 - смертельно);

• транспорт і зв'язок – 6,2% (670 травмованих осіб, в т.ч. – 71 смертельно);

• будівництво – 6,11% (661 травмована особа, в т.ч. – 93 смертельно);

• металургія та оброблення металу – 5,09% (551 травмована особа, в т.ч. 30 смертельно);

• сільське господарство та пов'язані з ним послуги – 4,8% (519 травмованих осіб, в т.ч. 57 смертельно).

Кількість травмованих осіб у цих галузях складає близько 55% від загальної кількості травмованих по Україні.

До основних причин, які зумовлюють несприятливі умови праці і як наслідок виникнення виробничого травматизму належать: старіння основних виробничих фондів, скорочення об’ємів капітального та профілактичного ремонтів, промислових будівель, машин та устаткування; обмеження інвестицій, направлених на створення нової, більш безпечної техніки, технологій, технічного обновлення виробництва; послаблення контролю за технікою безпеки на виробництві, руйнування галузевої системи управління охороною праці, скорочення служб охорони праці на підприємствах; послаблення відповідальності роботодавців та керівників виробництв за стан умов праці та техніки безпеки; погіршення виробничої та техно логічної дисципліни та ін.

Якщо протягом останніх п'яти років в Україні спостерігається зниження виробничого травматизму, то ситуація щодо професійних захворювань залишається нестабільною, а їхній рівень високим. На підприємствах України щорічно реєструють від 4 до 7 тис. професійних захворювань. Так, за 2012 рік до робочих органів виконавчої дирекції Фонду надійшло 5729 повідомлень про професійні захворювання (отруєння), що на 4%, або на 216 випадків більше у порівнянні з 2011 року.

Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована у Донецькій (32,3%), Луганській (25,8%), Дніпропетровській (17,6%) і Львівській (10,5%) областях. Кількість профзахворювань у цих областях становить близько 86% від загальної кількості по Україні.

Аналіз професійної захворюваності за галузями промисловості свідчить, що найвищий рівень профзахворюваності спостерігається при добуванні енергетичних матеріалів (78,9%), видобування неенергетичних матеріалів (5,8%), виробництво машин та устаткування (3,8%), металургія та оброблення металу (2,8%), будівництво (3,2%) Кількість професійних захворювань у цих галузях становить приблизно 94% від загальної кількості по Україні.

У структурі професійних захворювань перше місце належить хворобам органів дихання - 68% від загальної кількості по Україні (понад 3831 випадок). На другому місці - захворювання опорно-рухового апарату – 20% (радикулопатії, остеохондрози, артрити, артрози – понад 1140 випадків). Третє місце залишається за вібраційною хворобою 4% (205 випадків), четверте за хворобами слуху – 3% (192 випадки).

Аналіз професійної захворюваності свідчить, що професійна патологія в Україні формується під впливом більш ніж 100 шкідливих виробничих чинників і діагностується у представників майже 200 професій. Становище з професійною захворюваністю, що склалося в Україні, потребує реалізації комплексних заходів щодо створення умов праці, які забезпечать захист працівників від несприятливого впливу професійних шкідливих чинників.

Щорічно в Україні виникає близько 60 000 пожеж, в яких гине понад 3 500 ос. Щодня в Україні виникає близько 150 пожеж, в яких гине 7–10 ос. і 5–6 отримують травми. Збитки від пожеж становлять понад 2 млрд грн на рік. Найпоширенішими причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем (61%); порушення правил монтажу та експлуатації електроприладів (18%); порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення (11%); пустощі дітей з вогнем (7%); підпали (2%); нез’ясовані та ін. (1%). Зазначимо, що кількість пожеж, які виникають безпосередньо з вини людей унаслідок необережного поводження з вогнем, недотримання вимог пожежної безпеки під час виконання зварювальних робіт неухильно зростає з року в рік.

В Україні смертність населення внаслідок травм, отруєнь та інших зовнішніх впливів у невиробничій сфері посідає третє місце після серцево-судинних захворювань та новоутворень. Так, з 1991 року в Україні від нещасних випадків у сфері, не пов’язаній з виробництвом, загинуло більше 1,3 млн. осіб, або 99 відсотків загиблих від зовнішніх причин, і травмовано понад 44 млн. громадян України переважно працездатного віку. За останні роки від нещасних випадків невиробничого характеру щороку гине понад 40 тис. осіб та травмується близько 2,2 млн. осіб, з яких близько 365 тис. осіб стають інвалідами, переважно (близько 75 %) працездатного віку. Щорічні втрати національної економіки за оцінкою фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, тільки внаслідок загибелі та травмування громадян у побуті перевищують 10 млрд. грн., у тому числі внаслідок травмування – 1,12 млрд. грн., що становить більше ніж 3,8 % валового внутрішнього продукту України.

Масштаби смертності від нещасних випадків невиробничого характеру в Україні втричі вищі ніж у країнах Європейського Союзу, інших розвинених країнах, у 60 разів більше ніж на виробництві, майже у 120 разів перевищують кількість загиблих у надзвичайних ситуаціях природного та техногенного характеру, що становить значну загрозу для національної безпеки в соціальній і економічній сферах, що призводить до поглиблення демографічної кризи.

Зниження рівня виробничого та невиробничого травматизму та професійних захворювань в усьому світі – одне із найважливіших завдань. Щоб його ефективно вирішувати, потрібно знати масштаби цієї проблеми. Експерти МОП на підставі аналізу статистичних даних визначили, що нещасні випадки на виробництві займають третє місце (19%) серед причин передчасної смерті людей у світі після ракових (32%) і серцево-судинних захворювань (23%).

Щоб проаналізувати стан травматизму на макрорівні, на рівні країни (регіону), використовують два показники:

• кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками виробничого характеру за календарний рік, які припадають на 1 млн працездатного населення:

,

де – кількість нещасних випадків з летальними наслідками виробничого характеру за календарний рік, – кількість населення в мільйонах, – частка працездатного населення;

• кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками невиробничого характеру за календарний рік, які припадають на 1 млн населення:

де – кількість нещасних випадків з летальними наслідками невиробничого характеру за календарний рік.

З метою оцінки стану загального травматизму на мікрорівні на об’єкті господарювання сьогодні використовують три показники:

• коефіцієнт частоти, – кількість потерпілих від нещасних випадків за календарний рік, які припадають на 1 000 працівників:

,

де – кількість нещасних випадків на об’єкті господарювання за календарний рік; – кількість потерпілих в і-му нещасному випадку; – середня кількість працівників у календарному році; – загальна кількість потерпілих від нещасних випадків за календарний рік;

• коефіцієнт важкості, – кількість днів непрацездатності за календарний рік, що припадає на одного потерпілого:

,

де – кількість днів непрацездатності в і-го потерпілого; – загальна кількість днів непрацездатності за календарний рік на об’єкті господарювання;

• коефіцієнт непрацездатності, – кількість днів непрацездатності за календарний рік, що припадає на 1 000 працівників

.