10. Досвід управління якістю в європейських країнах.

Уєвропейських державах системи якості набули значного поширення, хоча й значно пізніше. У їх основі було використання вже накопиченого досвіду Японії та США.Шлях до озуміння ролі якості як стратегічного фактора має свої національні особливості. Якщо для США питання удосконалення якості було пов'язане з військовою стратегією, то для європейських країн, таких як Великобританія і Німеччина, головна мета була у виробленні конкурентної боротьби за виживання.Ще в 1887 році Англія вирішила позначати німецькі продукти маркуванням «зроблено в Німеччині», щоб захистити свій ринок. Англія, яка особливо постраждала під час економічної кризи кінця 70х років минулого століття, дійшла висновку, що єдиний на тривалу перспективу план по оздоровленню еконо міки полягає в рішучому поліпшенні якості продукції, і тільки втакий спосіб можна контролювати імпорт та стимулювати жит тєво важливий експорт. Під час правління Маргарет Тетчер були розроблені державні програми по підтримці економіки і підвищенню якості продукції. Після США тут вперше в Європі були впроваджені норми і програми по якості. Хоча в Німеччині в середині 80х років тиск з боку уряду щодо впровадження стандартів ISO 9000 був не таким сильним, як в Англії, однак і тут якості та впровадженню регулюючих нормативів стали приділяти більше уваги. Практично на всіх конкурентоспроможних підприємствах уже функціонують ефективні системи якості. В даний час якість у Німеччині та Англії досягається завдяки контролю продукції, значна увага приділяється плануванню якості та досліджень. Але принцип участі всього персоналу в керуванні якістю використовується не повною мірою. Значна увага приділяється керівництву по забезпеченню і керуванню якістю, у той час як службовці, менеджери та робітники в бага тьох випадках розділені дистанцією. Скандинавські країни мають найбільш сучасні системи ке рування якістю. Перед ними, так само як і перед іншими країнами Західної Європи, стоять проблеми, пов’язані з управлінням в умовах скорочення робочих місць у традиційних галузях, з одного боку, і необхідністю розвитку нових секторів економіки – з іншого. І тут на перше місце висувається людсь кий фактор. Так, наприклад, на думку шведських фахівців, у центрі уваги мають бути освіта працівників та їх професійне навчання. Передбачається, що надалі кожний співробітник витрачатиме 5% свого робочого часу на спеціалізовані курси навчання. Це пояснюється бажанням керівництва компаній на дати працівникам інструмент, що дозволяє самостійно поліп шувати якість.

11. Досвід управління якістю на підприємствах Росії.

Перші згадки про стандарти в Росії були відзначені в часи правління Івана Грозного. Це було пов'язано з введенням стандартних калібрів для вимірювання гарматних ядер. Приблизно в цей же час було побудовано місто Свіяжск, при будівництві якого використовувалися будівельні елементи, заздалегідь виготовлені за стандартними розмірами, що дозволило виробляти їх в іншому місці. Під час правління Петра I велика увага приділялася розвитку промислового виробництва, це і послужило передумовою до виникнення промислової стандартизації, яка була підкріплена законодавчо за доп. ряду указів. У 1723р Петро I видав Указ про якість, в якому приділялася увага таким питанням, як контроль якості, державний нагляд за якістю та міри покарання за випуск дефектної продукції. Стандартизація виробів стала широко використовуватися в будівництві, збройовій справі. У рамках міжнародної політики Петро I ввів технічні умови, що враховують високі вимоги іноземних ринків до якості вітчизняних товарів, а також організував у Петербурзі і Архангельську урядові комісії, які повинні були стежити за якістю експортованого Росією сировини. Розвиток промисловості і транспорту в Росії вплинуло на розвиток стандартизації. У 1860 р. був встановлений єдиний розмір залізничної колії і прийнято габаритні норми наближення будівель та рухомого складу. У 1889р. були прийняті перші технічні умови на проектування і спорудження залізниць, а в 1898-єдині технічні вимоги до постачання основних матеріалів і виробів для потреб залізнич. транспорту.У 1900 був прийнятий ряд правил і норм проектування та експлуатації електротехнічних пристроїв. Основними проблемами при впровадження російських національних стандартів та єдиних вимог до якості продукції в той період було велике число іноземних концесій, власники яких застосовували свої стандарти. Все це призвело до поширення в Росії 3 систем заходів, які утруднювали виробництво продукції і контроль її якості. У 1925 був створений Комітет по стандартизації, на який покладається керівництво роботами по стандартизації в країні і затвердження стандартів, обов'язкових для всіх галузей народного господарства. Роком пізніше був затверджений перший загальносоюзний стандарт ОСТ1. Були прийняті стандарти на новий сортамент сталевого прокату, це дозволило скоротити число типорозмірів профілів в 6 разів, а також стандарти на метричну і дюймову різьбу, на допуски і посадки, що дозволило налагодити серійне і масове виробництво стандартних загальномашинобудівного деталей. Такі стандарти стали основою для оволодіння методами передових зарубіжних фірм, таких, як Форд, Тейлор, з контролю якості продукції на основі системи допусків і посадок. Однією з перших форм управління якістю стала перевірка виробів методом сортування та розбракування на придатні та негідні.