31.Суть і класифікація „витрат на відповідність”згідно з концепцією tqm.

Витрати на відповідність-це на сьогоднішній день найбільш вигідний для виробника вид інвестицій,тобто інвестицій по попередженні браку.Такі інвестиції дозволяють звести до мінімуму три складові вартості якості з чотирьох,тобто витрати виробника на виправлення браку і невідповідність,а в кінцевому рахунку-витрати на контроль,повертаючи з надлишковим вкладені засоби.Це одна з найбільш важливих рушійних сил програми з покращення якості,яка сприяє зниженню вартості якісного продукту з одночасним збільшенням його цінності.Оцінка ефективності кожного етапу наближення до „нульового дефекту” вимагає підрахунку коефіцієнта повернення інвестицій,які було вкладено у покращення процесу.При цьому можуть враховуватися різні фактори,які позитивно впливають на економіку виробника,як наприклад, на зміни в його доходах.

На першому етапі процесу покращання відбувається тимчасове збільшення витрат,і,отже,вартості продукції.Але після закінчення певного часу ці витрати зменшуються,забезпечуючи підвищення прибутку виробнику при наближенні з кожним кроком до „нульового дефекту” і дночасно покращуючи його імідж серед споживачів.А це також буде позитивно впливати на підвищення прибутковості продукції за рахунок додаткого залучення нових споживачів,а,отже, за рахунок збільшення обсягів продажів.

Витрати на відповідність містять всі види витрат,пов’язаних з розробкою і забезпеченням правильної діяльності всіх учасників процесу з виготовлення якісної продукції з першого разу.Ці витрати,як правило,включають:

1.планування і проектування цінного для споживача продукту;

2.проектування процесу,який гарантує якість;

3.опис процедур,що визначають,як виконувати завдання;

4.статистичний контроль процесу;

5.калібрування обладнання,що забезпечує виробництво продукції відповідної специфікації;

6.навчання і перепідготовку персоналу,що забезпечує виконання поставлених завдань;

7.обслуговування обладнання;

8.роботу з постачальниками щодо покращання якості матеріалів,що постачаються;

9.аудиторську діяльність,що забезпечує постійне покращення системи(діяльність аудиторів пов’язана з контролем і коригуванням витрат на невідповідність).

Головною вимогою програми покращання якості є виявлення причини браку та їх викорінювання.Водночас брак – це випадок,який необхідно передбачувати.В такій ситуації не потрібний контроль з боку керівництва.Все,що необхідно,-це невелика аудиторська перевірка,що забезпечує покращання системи.Тому одним з основних завдань покращання системи є зниження необхідності її в інспектуванні і тестуванні.Наприклад,витрати на контроль процесу не повинні зводитись до бюрократичної процедури підрахунку засобів,що витрачаються.Слід завжди пам’ятати,що результати контролю – це важлива інформація для тактичного і стратегічного покращання процесу,а,отже,для ефективного управління якістю.Тому витрати на оптимальну систему контролю розглядаються TQM як інвестиційні витрати з аналогією з витратами на превентивні дії.