42.Методика нарахування, облік амортизації (виснаження) та списання вичерпаних природних ресурсів.

До прир ресурсів належить ділянки землі, які мають корисні копалини, призначені для видобутку. Це ліс, родовища нафти й газу, мінеральної сировини тощо. В заруб країнах вони є об’єктом купівлі – продажу. В балансі природні ресурси відображаються як довгострокові активи (“Запаси вугілля”, “Запаси нафти й газу”, “Ліс”). Хар-ними особливостями природних ресурсів є : 1)при видобутку вони стають складськими запасами; 2)запаси природних ресурсів не відновлюються. Тому природні ресурси ще називають “виснажувані активи”.В результаті видобутку природних ресурсів родовища виснажуються , зменшується їх первинна вартість. Цей процес називається виснаженням і відображається в обліку. Для обліку виснаження застосовується метод нарахування амортизації – залежно від кількості видобутої продукції. Величина виснаження визначається за формулою : Факт собів родовища /Оціночна к-сть корисних копалин родовища = Ставка виснаж на одиницю копалин; Ставка виснаж на одиницю копалин * К-сть добутої продукції = Витрати на виснаж звітного періоду. Приклад: Компанія інвест на придбання родовища кам’яного вугілля 4 млн. дол. За оцінкою родовище має 8 млн. тон вугілля. Ліквідац вартості немає. У перший рік було видобуто й реалізовано 800000 тон вугілля. Визначити і відобразити суму виснаження : 1)визначимо ставку виснаження на 1 тону вугілля : 4 млн. /8 млн. тон = 0,5 дол.; 2) Визначимо суму виснаження за перший рік експлуатації родовища: 0,5 * 800000 = 400000 дол. Проводка : Дт “ Витрати на виснаження” – 400000; Кт “Виснаження родовища” – 400000. Деякі компанії не викор рахунку “Виснаження” і проводять пряме списання з рахунку “Природні ресурси”. Природні ресурси, видобуті, але не реалізовані в поточному році, відображаються як товарно–матеріальні запаси. Витрати на виснаження відображаються тільки в тому році, коли видобута продукція реалізовується.

43.Сутність фінансових інвестицій, їх класифікація і оцінка.

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших економічних вигод для інвестора.

1.Залежно від терміну утримання у складі активів:

-Поточні — це інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

-Довгострокові - це інвестиції на період більше одного року, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

2.Залежно від об’єктів інвестування:

-ФІ у боргові зобов’язання (вкладення тимчасово вільних коштів в облігації інших підприємств — імітентів облігацій. Метою таких інвестицій є отримання доходу у формі відсотків)

-ФІ у цінні папери (інвестиції у акції чи паї юридично самостійних підпр заради отримання доходу у вигляді дивідендів, а також здійснення впливу чи контролю за їхньою діяльністю).

3.Залежно від рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство:-Інв в незалежні, юридично самостійні підпр, -Інв в асоційовані підпр, -Інв в дочірні підпр, -Інв в спільну діяльність.

Слід розрізняти первісну оцінку фінансових інвестицій та їхню оцінку на дату балансу.

ФІпервісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість ФІ складається з ціни придбання та витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням, а саме: комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язковий платежів та інших пов’язаних витрат.

ФІ, що придбані та утримуються до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю.

ФІ, що придбані та утримуються з метою їх продажу, оцінюють на дату балансу засправедливою вартістю або за собівартістю (якщо справедливу вартість визначити неможливо).

ФІ в асоційовані, дочірні та спільні підприємства оцінюють на дату балансу за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі.