5.Формування сучасної концепції нац.Економ.В процесі розвитку економ.Теорії.

Класична школа політекономії сформувала концепцію національної економіки як самодостатньої і саморегульованої ринкової системи. Опонентами класиків у 19 ст. виступили, з одного боку, Ф.Ліст і представники історичної школи, з іншого боку - марксисти. Перші стверджували про відсутність єдиних об’єктивних законів розвитку національної економіки, про залежність цього розвитку від впливу історико-географічних, етно-політичних та інших факторів і про необхідність підстраховки розвитку національної економіки з боку держави у вигляді преференцій для національного товаровиробника. В той же час представники марксистської економічної теорії стверджували про нежиттєздатність капіталістичної системи і відсутність потенціалу саморегулювання у зв’язку з посиленням експлуатації найманої робочої сили. Тому марксисти вважали за необхідне усуспільнення власності з метою ліквідації експлуатації людини людиною і передачі повноважень по управлінню економікою до ведення держави або інших суспільних інститутів. Таким чином, у 19 ст. визначилась основна проблема щодо організації національної економіки, вирішення якої визначало і визначає досі розвиток різних шкіл і напрямків в економічній теорії. Сутність цієї проблеми – це глибина та механізми державного втручання в економіку. В 20 ст. цю проблему продовжують вирішувати представники різних напрямків економічної теорії, зокрема представники неокласики й неолібералізму на засадах мінімізації державного втручання в економіку й пріоритету ринкових регуляторів, а представники кейнсіанства та ряду напрямків інституціоналізму – на засадах посилення ролі держави в економічних процесах.

6.Загальна характеристика інститутів і базисні інститути нац. Економ.

Суспільні інститути – це закріплені правом, організаціями або на рівні свідомості традиції, звичаї, морально-етичні норми і правила поведінки.

Базисними економічними інститутами, що формують економічну підсистему національної економіки, є:

1. праця, робота;

2. власність;

3. влада;

4. управління

В свою чергу, сформована цими інститутами економічна підсистема поряд з іншими підсистемами – соціальною, технологічною, політичною, культурною та екологічною, утворюють національну економіку як систему.

Економічна підсистема теж складається з елементів та підсистем. Елементами економічної підсистеми національної економіки є:

1. фірми і підприємства;

2. домашні господарства;

3. наймані працівники.

Це мікрорівень економічної підсистеми національної економіки. Ці елементи теж мають ознаки інститутів. Інститути мезорівня економічної підсистеми національної економіки – це галузі і сфери виробництва або окремі ринки.

Макрорівень та його інститути економічної підсистеми національної економіки – це загальнонаціональний ринок, законодавство, ринкова інфраструктура, механізм координації економічної діяльності. Ці загальні інститути макрорівня проявляються у формі більш конкретизованих інститутів, таких як:

- податкова система;

- грошова система;

- система виробництва;

- система розподілу;

- система обміну і т.д.

Сучасні ефективні національні економіки розвиваються на базі громадянських цінностей, які впливають на формування і розвиток економічних інститутів. Такими цінностями є:

1. свобода;

2. демократія;

3. права людини.

Розглянемо механізм впливу цінностей на формування і розвиток інститутів.

1. Свобода як цінність формує такий інститут національної економки, як економічну свободу. Цей інститут має цілий ряд вимірів, наприклад, для найманих працівників економічна свобода означає можливість на свій розсуд приймати рішення про удосконалення та продаж свого ресурсу – робочої сили. Для домашніх господарств – це можливість самостійного прийняття рішень про спосіб отримання доходів і обсяги споживання. Для підприємств – це можливість вільного обрання видів підприємницької діяльності, обсягів виробництва, цінових та якісних його параметрів і т.д.

2. Демократія як цінність породжує інститути економічної демократії, сутність якої полягає у втіленні принципів демократії в економічні відносини, демократизації всього господарського механізму. Розвиток економічної демократії передбачає:

- наявність органів соціального партнерства або економічного самоуправління;

- залучення профспілок до управління підприєчтвом;

- повноваження органів економічного самоуправління в різних сферах (зайнятість, соціальна політика тощо).

3. Права людини – сукупність основних прав особистості, які значною мірою визначають соціальну політику в країні.